Прощання з літом

Усе щільніше тулиться до Бугу
Поголена косою сіножать.
Просвічуються наскрізь лісосмуги —
Сорочі гнізда можна рахувать.

За річкою, під самим небокраєм,
Гуртує осінь тисячі шпаків.
Ці хмари птиць, що небо закривають,
Примножились отут серед степів.

Примножилось зерно і стало колосом,
Хлібиною на нашому столі.
Співають села пісню на три голоси,
Четвертий голос — в небі журавлі.