TOU

Пригоди барона Мюнхаузена

Казки Рудольфа Еріха Распе

Дивовижне полювання
А втім, зі мною траплялися й кумедніші випадки.
Одного разу я пробув на полюванні весь день і надвечір набрів у глухому лісі на якесь велике озеро, що так і кишіло дикими качками. Зроду-віку не бачив я такої сили-силенної качок!
На жаль, у мене не лишилося жодної кулі.
А я саме цього вечора ждав до себе велику компанію друзів, і мені хотілося почастувати їх дичиною. Я взагалі людина гостинна і щедра. Мої обіди та вечері славилися на весь Петербург. Як повернусь я додому без качок?
Довго я стояв вагаючись і раптом згадав, що в моїй мисливській сумці лишився шматочок сала.
Ура! Це сало буде чудовою принадою! діставши його з сумки, я мерщій прив’язав його до довгого й тонкого мотузка і кинув у воду.
Качки, угледівши поживу, зразу ж підпливли до сала.
Одна з них жадібно проковтнула його.
Але сало було слизьке і, швидко пройшовши крізь качку, вискочило позад неї!
Таким чином качка опинилась у мене на мотузочку.
Тоді до сала підпливла друга качка, і з нею трапилося те ж саме.
Одна по одній качки ковтали сало і надівалися на мій мотузок, ніби на нитку. Не минуло й десяти хвилин, як усі качки були нанизані на нього, мов те намисто.
Можете собі уявити, як весело було мені дивитися на таку багату здобич! Мені лишилося тільки витягти спійманих качок і віднести до свого повара на кухню.
Ото буде учта для моїх друзів!
Але тягти на собі цілу зграю качок не так легко.
Я ступив кілька кроків і страшенно втомився. Раптом – можете уявити собі мій подив!-качки знялися в повітря і підняли мене до хмар!
Інший на моєму місці розгубився б, але я людина хоробра і кмітлива.
Я влаштував руль із свого сюртука і, правлячи качками, швидко підлетів до дому.
Але як спуститися вниз?
Дуже просто! Моя кмітливість допомогла мені й тут. Я скрутив кільком качкам голови, і ми почали повільно спускатися на землю.
Я потрапив якраз у димар своєї власної кухні. Якби ви тільки бачили, який вражений був мій повар, коли я з’явився перед ним у печі!
На щастя, повар не встиг ще її затопити.

Куріпки на шомполі
О, винахідливість – велике діло! Раз мені пощастило одним пострілом підстрілити сім куріпок. Після цього навіть вороги мої не могли не визнати, що я – перший стрілець на всьому світі, що такого стрільця, як Мюнхаузен, ще ніколи не бувало!
А було це так.
Я повертався з полювання, витративши всі свої набої. Раптом у мене з-під ніг випурхнуло сім куріпок. Звичайно, я не міг допустити, щоб з моїх рук вислизнула така чудова дичина.
Я зарядив свою рушницю – чим би ви думали?- шомполом! Так, звичайнісіньким шомполом, тобто круглим залізним прутиком, яким прочищають рушницю!
Потім я підбіг до куріпок, сполохнув їх і вистрілив.
Куріпки злетіли одна по одній, і мій шомпол проткнув одразу сімох. Усі семеро куріпок упали до моїх ніг!
Я підняв їх і, вражений, побачив, що вони – смажені! Еге ж, вони були смажені!
А втім, інакше й не могло бути: адже мій шомпол дуже нагрівся від пострілу, і куріпки, потрапивши на нього, не могли не засмажитись.
Я сів на траву і тут же пообідав з великим апетитом.
А я саме цього вечора ждав до себе велику компанію друзів, і мені хотілося почастувати їх дичиною. Я взагалі людина гостинна і щедра. Мої обіди та вечері славилися на весь Петербург. Як повернусь я додому без качок?
Довго я стояв вагаючись і раптом згадав, що в моїй мисливській сумці лишився шматочок сала.
Ура! Це сало буде чудовою принадою! діставши його з сумки, я мерщій прив’язав його до довгого й тонкого мотузка і кинув у воду.
Качки, угледівши поживу, зразу ж підпливли до сала.
Одна з них жадібно проковтнула його.
Але сало було слизьке і, швидко пройшовши крізь качку, вискочило позад неї!
Таким чином качка опинилась у мене на мотузочку.
Тоді до сала підпливла друга качка, і з нею трапилося те ж саме.
Одна по одній качки ковтали сало і надівалися на мій мотузок, ніби на нитку. Не минуло й десяти хвилин, як усі качки були нанизані на нього, мов те намисто.
Можете собі уявити, як весело було мені дивитися на таку багату здобич! Мені лишилося тільки витягти спійманих качок і віднести до свого повара на кухню.
Ото буде учта для моїх друзів!
Але тягти на собі цілу зграю качок не так легко.
Я ступив кілька кроків і страшенно втомився. Раптом – можете уявити собі мій подив!-качки знялися в повітря і підняли мене до хмар!
Інший на моєму місці розгубився б, але я людина хоробра і кмітлива.
Я влаштував руль із свого сюртука і, правлячи качками, швидко підлетів до дому.
Але як спуститися вниз?
Дуже просто! Моя кмітливість допомогла мені й тут. Я скрутив кільком качкам голови, і ми почали повільно спускатися на землю.
Я потрапив якраз у димар своєї власної кухні. Якби ви тільки бачили, який вражений був мій повар, коли я з’явився перед ним у печі!
На щастя, повар не встиг ще її затопити.

Лисиця на голці
Так, винахідливість-найперше в житті. І не було ще на світі людини винахідливішої за барона Мюнхаузена.
Одного разу в російському дрімучому лісі мені трапилася чорнобура лисиця.
Шкура в цієї лисиці була така хороша, що мені стало шкода псувати її кулею чи дробом.
Не гаючи й хвилини, я вийняв з рушниці кулю і, зарядивши ствол довгою шевською голкою, вистрілив у ту лисицю. А що вона стояла під деревом, то голка міцно пришила її хвіст до самого стовбура.
Я не кваплячись підійшов до лисиці і заходився шмагати її нагаєм.
Вона так очманіла від болю, що – повірите?-вискочила з своєї шкури і дременула від мене голяка. А шкура дісталась мені. ціла-цілісінька, не попсована ні кулею, ні дробом.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Пригоди барона Мюнхаузена”

Рудольф Еріх Распе

Переказ – К. Чуковського

Видавництво: “Детгиз”, 1958 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: