TOU

Пригоди маленького феррарі

Казки Євгена Новицького

Одного сонячного ранку маленький Феррарі виїхав із гаража.

— Гарна погодка! — вигукнув він, дивлячись на сонечко, що сяяло в небі.— Саме час для прогулянок.

Ось тільки самому кататися нецікаво, треба знайти собі супутника.

У цей час на дорозі з’явився Джип.

— Аго-о-ов! — загукав Феррарі й привітно засигналив.

— Містере Джипе, чи не хочете покататися разом зі мною?

— Ні, малий! — прогудів Джип.— Вибач, я дуже поспішаю! — І, піддавши газу, зник у хмарі пилу.

Із сусіднього гаража виїхав вантажний автомобільчик.

— Гей, приятелю! — крикнув маленький Феррарі.— Покатаємося?

— Я б радий, — відповів вантажний автомобільчик — але маю сьогодні багато роботи. От як би ти мені допоміг.

— Е ні! — Вигукнув Ферарі. — Перевозити вантажі — не моя справа!

— Ну, як знаєш,— пирхнув вантажний автомобільчик і поїхав геть.

Феррарі зітхнув і повільно покотив дорогою. Він так засмутився, що не помітив повороту й мало не врізався в чавунну огорожу.

— Гей, тихоходе! Не спи! — крикнув йому Порше, проїжджаючи мимо.

— Це ти мені? — здивовано спитав Феррарі.

— Тобі, тобі! Кому ж іще? — засміявся Порше.

— Он як?! — вигукнув маленький Феррарі.— Зараз я покажу тобі, який я тихохід!

Він кинувся навздогін кривдникові і, обігнавши його, переможно засигналив: — Ану, хто з нас тихохід? Я чи ти?

Але Порше додав швидкості та вирвався вперед. — Авжеж ти! — прокричав він зі сміхом.

На дорозі з’явився самоскид. Порше блискавично пронісся повз нього, здійнявши сірі хмари пилу.

— Оце так,— пробурчав самоскид.— Анітрохи поваги до старших!

Слідом за Порше промчав Феррарі, знов обдавши машину пилюкою.

— Ох і молодь пішла,— зітхнув самоскид, дивлячись услід Феррарі, який стрімко віддалявся.

Тим часом сонечко підіймалося дедалі вище. День був у розповні, і на вулицях з’явилося багато машин. Хоч як старався Феррарі, але обігнати Порше йому не вдавалося. Той уміло маневрував, не даючи суперникові вирватися вперед. До того ж, доводилось ухилятися від зіткнення із зустрічними автомобілями.

Гонщики так захопилися, що не помітили перехрестя.

— Стійте! Стійте! — розлючено блимнувши червоним оком, закричав світлофор. Але на нього ніхто не звернув уваги.

Порше проскочив перехрестя. Маленький Феррарі вирішив узяти з нього приклад. Не зменшуючи швидкості, він помчав на червоне світло. І тут йому навперейми виїхав трейлер. Здавалося, що машини ось-ось зіткнуться.

Світлофор заплющив очі, чекаючи на скрегіт понівеченого металу, але… Феррарі спритно проскочив між колесами трейлера без жодної подряпини. Не звертаючи уваги на шум і крики, він кинувся доганяти Порше.

Наздогнавши суперника, Феррарі відразу пішов на обгін. Але тієї миті, коли перемога була так близько, позаду розляглося оглушливе виття сирени.

— Що це?! — здивовано спитав маленький Феррарі.

— Поліція, йолопе! — відповів йому Порше.— Схоже на те, що ми матимемо великі неприємності!

— Іменем закону, зупиніться! — прокричав переслідувач хрипким голосом.

— Та це ж сам Шериф! — вигукнув Порше.

Раптом він повернув на бічну вулицю, щоб утекти від переслідування. Та сердегу занесло, і Порше, вилетівши на узбіччя, врізався в асфальтоукладальну машину, яка куняла на сонечку.

«Бідолашний Порше,— подумав Феррарі.— Тепер його заарештують».

— Іменем закону зупиніться! — знову пролунало у нього за спиною. « Нізащо — вирішив автомобільчик. Із такою швидкістю, як у мене, я втечу від будь – якої погоні».

Але Шериф наздогнав утікача, й притиснувши його до узбіччя, змусив зупинитися.

— Як негарно. — Сказав він маленькому Феррарі. — Хіба можна так поводитись на дорогах?

Надівши затриманому на колесо блокувальник, Шериф доправив його до найближчої поліцейської дільниці. Решту дня гонщик – невдаха провів у гаражі за сталевими гратами, а вранці його відправили до автомобільної школи.

Цілий місяць маленький Феррарі разом з іншими автомобільчиками вивчав правила дорожнього руху. Він був дуже здібним і незабаром став найкращим учнем.

А от Порше, який потрапив сюди після ремонту, спочатку вчився не дуже. Та Феррарі не залишив свого товариша й допоміг йому добре закінчити школу. В останній день навчання до воріт школи під’їхав Шериф у супроводі перегонового автомобіля.

— Та це ж Метр! — вигукнув маленький Феррарі, упізнавши в супутникові Шерифа славетного гонщика.

— Авжеж, це він! — підхопив Порше.— Жива легенда автоспорту, семиразовий чемпіон Формули-1!

— Ви не помилилися, хлоп’ята,— засміявся Шериф.— Це мій друг Метр. Я попросив його взяти вас до спортивної школи.

— Виходить, ми станемо справжніми гонщиками? — зраділи Феррарі й Порше.

— Це залежить тільки від вас,— усміхнувся Метр.— А тепер їдьмо на автодром. Там покажете, на що ви здатні.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Заводь двигун ”
Євген Новицький
Видавництво: “Ранок“
2020 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: