TOU

Пригоди пожежного автомобіля

Казки Євгена Новицького

Рано-вранці до воріт гаража під’їхав поштовий вантажний автомобільчик і гучно засигналив.

— Агов, Максе, прокидайся! Тобі телеграма!

Ворота рипнули. З гаража виїхав пожежний автомобіль на прізвисько Макс.

— Звідкіля телеграма? — запитав він сонним голосом.

— З Бостона,— відповів поштар і, вручивши йому вдвоє складений аркуш, поїхав геть.

Прочитавши телеграму, Макс підстрибнув із радощів.

— Ура! Я їду до Бостона!

Із сусіднього гаража визирнув самоскид. — Чого галасуєш, приятелю? — запитав він із цікавістю.

— Мене запросили на фестиваль пожежних машин! — радісно відповів Макс.

Він вирулив на дорогу й, посигналивши сусідові, помчав до Бостона. День тільки починався. Дорога була порожня, лише час від часу на ній з’являлися заспані автомобілі. Макс був у доброму гуморі. Настрій у нього не зіпсувався навіть тоді, коли джип, який проїжджав повз нього, здійняв велику хмару куряви. «Дарма,— подумав Макс.— От приїду в Бостон і відразу ж помиюсь у душі».

Попереду з’явився міст. Під’їжджаючи до нього, Макс побачив Паккарда. Той стояв посеред дороги, блимаючи фарами, а з під його капота йшов дим.

— Що з тобою? — злякано спитав Макс.

— Ох…— тільки й зміг вимовити автомобіль. Не бажаючи залишати бідолаху самого, Макс відбуксирував його на станцію техобслуговування.

Поки механіки оглядали Паккарда, Макс вирішив трохи відпочити. Підруливши до стоянки, він зупинився біля плямистого Пікапа.

— Гей,— крикнув Пікап,— не заступай мені сонце!

— Як я можу його заступати? — здивувався Макс.

— Адже сонце на твоєму боці!

— Ти ще сперечатимешся? — розсердився Пікап.— От я тебе…

Але Макс не злякався. Він увімкнув пожежну помпу та облив забіяку водою. — Ой-йой-йой! Буль-буль-буль! — заволав Пікап і кинувся навтіки.

— Так йому й треба! — схвально загули машини.— Він завжди такий: усіх кривдить і з усіма б’ється!

— Нічого,— засміявся Макс.—Тепер він не скоро тут з’явиться.

У цей момент із гаража виїхав автомобіль Механік. Макс кинувся йому назустріч.

— Скажіть, що з Паккардом? — запитав він.

— У нього перегрівся двигун, — сказав механік. — Але ви не хвилюйтеся, ми йому поставимо новий.
Макс зазирнув у гараж, побажав Паккарду вдалого ремонту і рушив далі.

Сонечко вже піднялося , і машин на дорозі побільшало.

— Ну от! — Зрадів Макс. — Тепер буде не так нудно! — І він став роздивлятися машини, що проїжджали повз нього.

— Бі – бі – бі – раптом почув Макс чийсь сигнал. І тут повз нього промчав новенький Ягуар.
« Ти ба який! » — захоплено подумав Макс, дивлячись услід машині. Замилувавшись Ягуаром він не помітив дороговказ і проскочив поворот на Бостон.

— Агов, пожежнику, не лови гав! — крикнув йому Корвет, що нісся назустріч. І тільки тут Макс помітив, що мало не заїхав на зустрічну смугу. Він зітхнув і став уважніше стежити за дорого.

Удалині з’явилося місто. « Чи не Бостон це? » — подумав Макс і додав швидкості.
Під’їжджаючи до міста, він побачив бігборд із написом: «Ласкаво просимо на фестиваль!».

— Я не помилився! — вигукнув Макс.— Це справді Бостон.

Але чому навколо так багато автобусів і чому не видно пожежних машин? Передусім Макс заїхав на автомийку. Він зайняв чергу й став прислухатися до розмови машин.

— А ви знаєте? — запитав Фіат.— Наш Шериф упіймав бандита на прізвисько Чорний Феррарі. Справжній герой!

Подумаєш,— сказав Форд.— Коли я був Шерифом, то ловив по п’ять, ні — по десять бандитів на день!

— Вау! — захоплено загули машини.

І тільки Пежо не поділяв загального захвату.

— Ну і що тут героїчного? — запитав він.— Ловити бандитів — справа не хитра. От я справжній герой! Я підкоряв Північний полюс, гасив пожежі в джунглях Амазонки, літав на Місяць і… і… боровся з цілою армією місяцеходів!

— Вау! — знову загули машини.

— Знайшов чим хвалитися! — ображено буркнув Форд.

— А от я… Але тут почулися крики:

— Пожежа! Пожежа!

І всі побачили, що горить гараж.

— От робота для наших героїв! — загаласували автомобілі, але тих уже й сліду не стало.

Зачувши про пожежу, вони відразу роз’їхалися в різні боки.

— Ану розступіться! — крикнув Макс і кинувся до охопленого полум’ям гаража.

Спрямувавши брандспойт на ворота у вогні, він став заливати їх водою. Раптом почувся крик, і пожежний автомобіль побачив у вогні маленьку Хонду. Макс відразу метнувся до неї, висунув драбину та, підхопивши перелякану машинку, витягнув її з вогню та обережно поставив на тротуар. Незабаром пожежу було погашено.

— От хто справжній герой! — закричали машини, показуючи на Макса.

— Та що ви! — зніяковів Макс.— Це ж просто моя робота! От тільки чому я тут сам? Де решта пожежних автомобілів?

— Вони поїхали в Бостон, на фестиваль,— відповів Фіат.

— А ми де? — здивовано запитав Макс.

— А ми — у Квінсі!

— Так-так,— підхопили машини.

— І в нас теж буде фестиваль, тільки автобусів!

— Ет,— зітхнув Макс.— Значить, я не потраплю на бостонське свято!

— Потрапиш,— сказав Фіат.— Ми відправимо тебе в Бостон на гелікоптері. Але спочатку…— Автомобілі перезирнулись і, підхопивши Макса, рушили до автомийки.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.9 / 5. Оцінили: 7

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Заводь двигун ”
Євген Новицький
Видавництво: “Ранок“
2020 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: