ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Пригоди Розумниці

Казки Марі Катрін д'Онуа

За епохи хрестових походів король вже не знаю якого королівства Європи вирішив піти до Пале¬стини на війну з невірними. Перед тим як розпочати такий тривалий похід, він дав лад справам свого королівства і довірив правління ним настільки досвід¬ченому міністрові, що міг не турбуватися про долю своєї держави. Однак понад усе непокоїли короля його сімейні справи. Нещодавно він втратив дружину коро¬леву; вона не залишила йому сина, проте він був щасливим батьком трьох юних королівен на виданні. Мій літопис не зберіг їхніх справжніх імен, але я знаю,
що прості норови людей тих благословенних часів дозволяли давати прізвиська високопоставленим особам згідно з їхніми добрими нахилами чи недоліками. Отже, старшу королівну прозвали Безтурботною, другу Бала¬кухою, а третю Розумницею — ці імена точно відповідали характеру трьох сестер.
Ніколи ще світ не бачив особи, недбайливішої за Безтурботну. Вона прокидалася о першій годині попо¬лудні, до церкви її тягнули в тому ж вигляді, в якому вона встала з ліжка: зачіска в безладді, сукня незащіпнута, без пояса, частенько в різних капцях. Протягом дня цей різнобій виправляли, але ніяк не могли умовити королівну носити інше взуття, крім капців: взування викликало у неї невимовну відразу. По обіді Безтурботна бралася до свого туалету і займалася ним до вечора, а решту часу, до півночі, вона витрачала на ігри і вечерю, потім її так само довго роздягали, як перед цим одягали, і лягти спати їй вдавалося лише на світанку.
Балакуха вела інший спосіб життя: ця королівна відзначалася великою жвавістю і приділяла своїй персоні зовсім небагато часу, однак мала таке непере¬борне бажання поговорити, що з миті пробудження аж до сну її рот не закривався ні на хвилину. їй було відомо про всі сімейні чвари, ніжні зв’язки, залицяння не тільки свого двору, але навіть у середовищі простих міщан. Королівна знала всіх до єдиної жінок, які займалися у себе вдома сумнівними справами заради дорогих прикрас, і мала цілком точні відомості про те, яка платня у покоївки графині такої-то і дворецького маркіза такого-то. Щоб дізнатися про всі ці подробиці, вона вислуховувала свою годувальницю і кравчиню з більшим задоволенням, ніж якогось посла, а потім надокучала цими надзвичайно цікавими історіями усім підряд, починаючи з короля аж до його виїзних лакеїв, бо головним для неї було говорити, а з ким — не мало значення.
Нестримне бажання базікати сприяло виникненню ще однієї вади: не зважаючи на високий сан Балакухи,
молоді придворні джигуни зухвало нашіптували їй свої солодкі побрехеньки. Вона прихильно сприймала їхні залицяння, щоб мати потім утіху відповідати, бо хоч би там що, їй просто необхідно було з ранку до вечора слухати когось або торохкотіти самій. Як і Безтурботна, Балакуха ніколи ні про що не замислювалася, не читала, її аж ніяк не обходили ні домашні клопоти, ані рукоділля. Отже, завжди перебуваючи в цілко-витому неробстві, обидві сестри ніколи не примушували працювати ні свій розум, ні серце.
Молодша сестра ні в чому не була на них схожа.
І вона сама, і її думки були постійно зайняті; відзначалася разючою жвавістю і намагалася викори¬стати її найкращим чином. Королівна чудово танцюва¬ла, грала на музичних інструментах; вправно займалася рукоділлям, чим звичайно розважаються особи її статі; давала лад у домі короля і не допускала зловживань з боку челяді, бо вже в ті часи служники були не від того, аби залізти до кишені своїх хазяїв.
Та цим таланти королівни не обмежувались: вона відзначалася великою розсудливістю і таким незвичай¬ним самовладанням, що негайно знаходила вихід з будь-якого становища. Завдяки своїй проникливості юна королівна виявила небезпечну пастку, яку один зло¬вмисний посол приготував для її батька-короля у договорі, що його той вже збирався підписати. Щоб покарати підступність посла та його хазяїна, король змінив статтю договору, виклавши її так, як підказала дочка, і обдурив у такий спосіб самого обманщика. Юна королівна викрила також шахрайство одного з міністрів, спрямоване проти короля; послухавши порад дочки, король вчинив так, що зрада міністра обернулася проти нього самого. У багатьох інших обставинах королівна виявила свою проникливість і розум; подіб¬них випадків було стільки, що народ назвав її Розумницею. Король любив її набагато більше за’ старших дочок і так покладався на її здоровий глузд, що якби у нього не було, крім неї, інших дітей, поїхав би собі, ні про що не турбуючись, але він так само
побоювався за поведінку двох старших дочок, наскільки був упевнений у чеснотах Розумниці. Отже, щоб бути настільки ж спокійним щодо своєї родини, наскільки він розраховував на благоденство своїх підданців, король ужив таких заходів.
Ви так добре знаєтеся на старовині, чарівна графине, що безсумнівно сотні разів чули про чарівницьку могутність фей. Король, про якого йдеться в нашій історії, був близьким другом однієї з цих досвідчених жінок і подався до неї по допомогу. Він виклав їй причини свого занепокоєння щодо дочок.
«Я стурбований не тому,— сказав їй король,— що дві старші дочки коли-небудь у чомусь порушили свій обов’язок, але вони такі нерозсудливі, необережні і перебувають у цілковитому неробстві, що я боюся, аби за моєї відсутності вони не вплутались задля розваги в якусь безрозсудну інтригу. Що ж до Розумниці, то я цілком покладаюсь на її доброчесність, однак вчиню з нею так само, як з іншими, щоб усі вони були рівні. Ось чому, премудра феє, я прошу вас виготовити для моїх дочок три веретена, які б мали властивість ламатися, щойно їх володарки у чомусь порушать правила доброчесності».
Ця фея була однією з найдосвідченіших чарівниць тих часів, вона дала королю три зачаровані веретена, виготовлені згідно з його намірами. Однак король не обмежився цією осторогою. Він відвів королівен до надзвичайно високої вежі, що стояла у відлюдному місці. Король сказав дочкам, що наказує їм залишатися в цій вежі протягом всього часу його відсутності і забороняє будь-кого приймати. Він випровадив звідти всіх служників і служниць і, вручивши королівнам чарівні веретена, про властивість яких не забув розповісти, поцілував їх, замкнув двері вежі, забрав ключі з собою і невдовзі по тому поїхав.
Може, ви подумаєте, пані, що королівнам загрожу¬вала ‘ голодна смерть? Зовсім ні. До одного з вікон башти потурбувалися приладнати лебідку з мотузкою, і королівни щодня прив’язували кошик, якого спускали
вниз. У цей кошик для них клали провізію на день, а коли вони піднімали його, то неодмінно прибирали до кімнати й мотузку. Безтурботну й Балакуху вельми засмутив такий самітницький спосіб життя; вони невимовно нудьгували, та мусили набратися терпіння, бо з ними було жахливе веретено і пустухи боялися, що якийсь, хоч трохи легковажний вчинок може його зламати.
Розумниця ж зовсім не нудьгувала. Веретено, голка і музичні інструменти правили їй за чудову розвагу, крім того, за наказом міністра, який тимчасово керував державою, королівнам клали у кошик листи, де сповіщали про все, що відбувалося в країні та за її межами. Король дав на це свою згоду, і міністр, щоб прислужитися королівнам, з точністю виконував його наказ. Розумниця жадібно читала всі новини, які вельми її розважали, а сестри навіть не цікавилися ними, говорячи, що надто засмучені, аби займатися такими дрібницями, їм би дістати хоч колоду карт, щоб не так нудьгувати за відсутності батька.
Так невесело гаяли вони свої дні, ремствуючи на жорстоку долю, і я думаю, навіть поговорювали про те, що краще, мовляв, народитися щасливим, ніж сином короля. Вони часто марнували свій час біля вікна, щоб бачити принаймні те, що діється на волі. Одного чудового дня, коли Розумниця була зайнята у своїй кімнаті якимось гарненьким рукоділлям, її сестри, сидячи коло вікна, побачили біля підніжжя башти бідну жінку, одягнену в лахміття, яка дуже жалібно кричала їм про своє злидарство. Молитовно склавши руки, просила пустити її до вежі, кажучи, що вона нещасна іноземка, вміє робити тисячу речей і буде служити їм вірно і чесно. Спочатку королівни згадали про наказ батька нікого до вежі не пускати, та Безтурботній так остогидло самій себе обслуговувати, а Балакуха була такою- засмученою через те, що нема з ким побалакати, крім сестер, і так хотіла мати співрозмовника для пересудів, що вони вирішили впустити до себе цю бідну жінку.
«Як ви вважаєте,— звернулася Балакуха до сестри,— чи поширюється заборона короля на таких людей, як ця нещасна? Я думаю, що ми можемо прийняти її без якихось неприємних наслідків».
«Робіть, як знаєте»,— відповіла Безтурботна.
Балакуха, чекаючи лише на її згоду, одразу ж спустила кошик. Бідна жінка сіла у нього, і королівни підняли її за допомогою лебідки.
Коли незнайомка постала перед їхніми очима, жахливе брудне її лахміття викликало у них відразу. Вони хотіли дати їй інший одяг, але вона відказала, що перевдягнеться завтра, а зараз їй слід подумати про те, аби належним чином обслужити панночок. Коли вона скінчила розмову, зі своєї кімнати вийшла Розумниця. Королівну неприємно вразила поява незнайомки в товаристві сестер. Вони розповіли їй, чому пустили цю жінку, і Розумниця, побачивши, що справу зроблено, приховала свою прикрість через вчинену необережність.
У цей час нова служниця сто разів обійшла вежу під приводом служби, а насправді, щоб вивчити розташування кімнат, бо, люба пані, я не знаю, чи здогадалися ви вже чи ні, але ця удавана жебрачка була такою ж небезпечною у вежі королівен, як граф Орі в тому монастирі, куди він проник під виглядом абатиси-втікачки.
Щоб і надалі не терзати вас невідомістю, я скажу, що ця особа в лахмітті була старшим сином могутнього сусіднього короля. Цей молодий королевич, один із найпідступніших умів свого часу, в усьому керував своїм батьком, та для цього не треба було премудрої голови, бо король відзначався таким м’яким і поступ¬ливим норовом, що його прозвали Добросердим. Що ж до молодого королевича, який діяв лише хитрістю, народ прозвав його Підступним. Він мав молодшого брата, настільки ж сповненого чеснот, наскільки у самого було недоліків, однак, незважаючи на різницю характерів, між братами панувала довер¬шена згода, і всі навкруги не переставали цьому дивуватися. Крім прекрасних якостей душі, вродливе

Сторінки: 1 2 3

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Чарівні казки”
Марі Катрін д’Онуа
Переклад із французької В. Б. Бурбело
за виданням: Madame d’Aunoy. Les contes des fees. Nuremberg, 1762.
Видавництво: Фірма “Довіра”
Київ, 1992 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: