ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

ПРИГОДИ РОЗУМНИЦІ

Мари Катрин Д'Онуа

Пані графині де Мюра

Ви пишете найпрекрасніші у світі поетичні новели, до того ж віршами такими ж приємними, як і природними. Мені б дуже хотілося, чарівна графине, також розповісти вам одну історію, однак я не знаю, чи зможе вона розважити вас. Сьогодні у мене такий же настрій, як у міщанина у дворянстві: я не хочу ні віршів, ні прози для свого оповідання, ніяких пишномовних, гучних слів, ніякої рими. Наївна манера викладу пасує мені найкраще, одне слово, проста розповідь буденним стилем — я шукаю в ній лише повчального змісту.

Моя невеличка історія містить кілька повчань і цим може бути для вас приємною. Вона побудована на двох прислів’ях замість одного, така зараз мода, ви це любите, а я із задоволенням дотримуватимусь загальновизнаного правила. Ви побачите в ній, як наші предки вміли підкреслити — людина потрапляє у велику скруту, коли їй подобається нічого не робити; можна повторити услід за ними: Неробство — батько всіх пороків; і вам, без сумніву, сподобається їхній спосіб переконання в тому, що слід завжди бути насторожі. Ви, звичайно, розумієте, я маю на увазі прислів’я: Обачливість — мати безпеки.

Амур завжди перемагає
Серця, що заняття якесь лякає.
Ви, хто боїться, щоб спокусник спритний
Не збив би вас із пантелику,
Красуні, спокій збережете,
Якщо корисними думками розум свій займете.
Але якщо усі зусилля марні —
Вам долею призначено любить,
Я раджу вашу ніжність розділить
Із тим, кого ви знаєте прекрасно.
Не слухайте молодиків солодкомовних співи,
Які давно уже в салонах остогидли,
Не знаючи, що краленькам сказать,
Не звідавши кохання, вміють лиш зітхать.
І млосних стережіться джигунів,
Які без ліку гожих всіх Ірис
Почастувати пристрасним верзінням
З облудною жагою узялись.
Слід стерегтись поривчастих коханців;
Вони від погляду побіжного палають
І зразу ж пристрастю палкою присягають,
Та їх освідчення хіба лиш глуму варті.
Аби навіки душу підкорить,
Багато часу треба приділить.
Дивіться, щоб люб’язності дещиця
Не обеззброїла цнотливості і шани крицю,
Лише обачливість, красуні, у спромозі
Вам забезпечити усім душевний спокій.

Та що зі мною, мадам! Я пишу вірші! Замість того, щоб наслідувати смаки пана Журдена, я почала римувати в манері Кіно! Я поспішаю якнайшвидше повернутися до буденного стилю, боячись одержати свою частку тієї старої ненависті, якою колись палали до цього найприємнішого з Менторів, і ще побоюючись, щоб мене не звинуватили в тому, що я розкрадаю його твори, розриваючи їх на шматки подібно до багатьох безжальних авторів усіх часів.

За епохи хрестових походів король вже не знаю якого королівства Європи вирішив рушити до Палестини на війну з невірними. Перед тим як розпочати такий тривалий похід, він дав лад справам свого королівства і довірив правління ним настільки досвідченому міністрові, що міг не турбуватися про долю своєї держави. Однак понад усе непокоїли короля його сімейні справи. Нещодавно він втратив дружину королеву; вона не залишила йому сина, проте він був щасливим батьком трьох юних королівен на виданні. Мій літопис не зберіг їхніх справжніх імен, але я знаю, що прості норови людей тих благословенних часів дозволяли давати прізвиська високопоставленим особам згідно з їхніми добрими нахилами чи недоліками. Отже, старшу королівну прозвали Безтурботною, другу Балакухою, а третю Розумницею — ці імена точно відповідали характеру трьох сестер.

Ніколи ще світ не бачив особи, недбайливішої за Безтурботну. Вона прокидалася о першій годині пополудні, до церкви її тягнули в тому ж вигляді, в якому вона встала з ліжка: зачіска в безладді, плаття розстебнуте, без пояса, частенько в різних капцях. Протягом дня цей різнобій виправляли, але ніяк не могли умовити королівну носити інше взуття, крім капців: взування викликало у неї невимовну відразу. По обіді Безтурботна бралася до свого туалету і займалася ним до вечора, а решту часу, до півночі, вона витрачала на ігри і вечерю, потім її так само довго роздягали, як перед цим одягали, і лягти спати їй вдавалося лише на світанку.

Балакуха вела інший спосіб життя: ця королівна відзначалася великою жвавістю і приділяла своїй персоні зовсім небагато часу, однак мала таке непереборне бажання поговорити, що з миті пробудження аж до сну її рот не закривався ні на хвилину. їй було відомо про всі сімейні чвари, ніжні зв’язки, залицяння не тільки свого двору, але навіть у середовищі простих міщан. Королівна знала всіх до єдиної жінок, які займалися у себе вдома сумнівними справами заради дорогих прикрас, і мала цілком точні відомості про те, яка платня у покоївки графині такої-то і дворецького маркіза такого-то. Щоб дізнатися про всі ці подробиці, вона вислуховувала свою годувальницю і кравчиню з більшим задоволенням, ніж якогось посла, а потім надокучала цими надзвичайно цікавими історіями усім підряд, починаючи з короля аж до його виїзних лакеїв, бо головним для неї було говорити, а з ким — не мало значення.

Нестримне бажання базікати сприяло виникненню ще однієї вади: не зважаючи на високий сан Балакухи, молоді придворні джигуни зухвало нашіптували їй свої солодкі побрехеньки. Вона прихильно сприймала їхні залицяння, щоб мати потім утіху відповідати, бо хоч би там що, їй просто необхідно було з ранку до вечора слухати когось або торохкотіти самій. Як і Безтурботна, Балакуха ніколи ні про що не замислювалася, не читала, її аж ніяк не обходили ні домашні клопоти, ані рукоділля. Отже, завжди перебуваючи в цілковитому неробстві, обидві сестри ніколи не примушували працювати ні свій розум, ні серце.

Молодша сестра ні в чому не була на них схожа.

І вона сама, і її думки були постійно зайняті; відзначалася разючою жвавістю і намагалася використати її найкращим чином. Королівна чудово танцювала, фала на музичних інструментах; вправно займалася рукоділлям, чим звичайно розважаються особи її статі; давала лад у домі короля і не допускала зловживань з боку челяді, бо вже в ті часи служники були не від того, аби залізти до кишені своїх хазяїв.

Та цим таланти королівни не обмежувались: вона відзначалася великою розсудливістю і таким незвичайним самовладанням, що негайно знаходила вихід з будь-якого становища. Завдяки своїй проникливості юна королівна виявила небезпечну пастку, яку один зловмисний посол приготував для її батька-короля у договорі, що його той вже збирався підписати. Щоб покарати підступність посла та його хазяїна, король змінив статтю договору, виклавши її так, як підказала дочка, і обдурив у такий спосіб самого обманщика. Юна королівна викрила також шахрайство одного з міністрів, спрямоване проти короля; послухавши порад дочки, король вчинив так, що зрада міністра обернулася проти нього самого. У багатьох інших обставинах королівна виявила свою проникливість і розум; подібних випадків було стільки, що народ назвав її Розумницею. Король любив її набагато більше за старших дочок і так покладався на її здоровий глузд, що якби у нього не було, крім неї, інших дітей, поїхав би собі, ні про що не турбуючись, але він так само побоювався за поведінку двох старших дочок, наскільки був упевнений у чеснотах Розумниці. Отже, щоб бути настільки ж спокійним щодо своєї родини, наскільки він розраховував на благоденство своїх підданців, король ужив таких заходів.

Ви так добре знаєтеся на старовині, чарівна графине, що безсумнівно сотні разів чули про чарівницьку могутність фей. Король, про якого йдеться в нашій історії, був близьким другом однієї з цих досвідчених жінок і подався до неї по допомогу. Він виклав їй причини свого занепокоєння щодо дочок.

«Я стурбований не тому, — сказав їй король, — що дві старші дочки коли-небудь у чомусь порушили свій обов’язок, але вони такі нерозсудливі, необережні і перебувають у цілковитому неробстві, що я боюся, аби за моєї відсутності вони не вплутались задля розваги в якусь безрозсудну інтригу. Що ж до Розумниці, то я цілком покладаюсь на її доброчесність, однак вчиню з нею так само, як з іншими, щоб усі вони були рівні. Ось чому, премудра феє, я прошу вас виготовити для моїх дочок три веретена, які б мали властивість ламатися, щойно їх володарки у чомусь порушать правила доброчесності».

Ця фея була однією з найдосвідченіших чарівниць тих часів, вона дала королю три зачаровані веретена, виготовлені згідно з його намірами. Однак король не обмежився цією осторогою. Він відвів королівен до надзвичайно високої вежі, що стояла у відлюдному місці. Король сказав дочкам, що наказує їм залишатися в цій вежі протягом всього часу його відсутності і забороняє будь-кого приймати. Він випровадив звідти всіх служників і служниць і, вручивши королівнам чарівні веретена, про властивість яких не забув розповісти, поцілував їх, замкнув двері вежі, забрав ключі з собою і невдовзі по тому поїхав.

Може, ви подумаєте, пані, що королівнам загрожувала голодна смерть? Зовсім ні. До одного з вікон башти потурбувалися приладнати лебідку з мотузкою, і королівни щодня прив’язували кошик, якого спускали вниз. У цей кошик для них клали провізію на день, а коли вони піднімали його, то неодмінно прибирали до кімнати й мотузку. Безтурботну й Балакуху вельми засмутив такий самітницький спосіб життя; вони невимовно нудьгували, та мусили набратися терпіння, бо з ними було жахливе веретено і пустухи боялися, що якийсь, хоч трохи легковажний вчинок може його зламати.

Розумниця ж зовсім не нудьгувала. Веретено, голка і музичні інструменти правили їй за чудову розвагу, крім того, за наказом міністра, який тимчасово керував державою, королівнам клали у кошик листи, де сповіщали про все, що відбувалося в країні та за її межами. Король дав на це свою згоду, і міністр, щоб прислужитися королівнам, з точністю виконував його наказ. Розумниця жадібно читала всі новини, які вельми її розважали, а сестри навіть не цікавилися ними, говорячи, що надто засмучені, аби займатися такими дрібницями, їм би дістати хоч колоду карт, щоб не так нудьгувати за відсутності батька.

Так невесело гаяли вони свої дні, ремствуючи на жорстоку долю, і я думаю, навіть поговорювали про те, що краще, мовляв, народитися щасливим, ніж сином короля. Вони часто марнували свій час біля вікна, щоб бачити принаймні те, що діється на волі. Одного чудового дня, коли Розумниця була зайнята у своїй кімнаті якимось гарненьким рукоділлям, її сестри, сидячи коло вікна, побачили біля підніжжя башти бідну жінку, одягнену в лахміття, яка дуже жалібно кричала їм про своє злидарство. Молитовно склавши руки, просила пустити її до вежі, кажучи, що вона нещасна іноземка, вміє робити тисячу речей і буде служити їм вірно і чесно. Спочатку королівни згадали про наказ батька нікого до вежі не пускати, та Безтурботній так остогидло самій себе обслуговувати, а Балакуха була такою засмученою через те, що нема з ким побалакати, крім сестер, і так хотіла мати співрозмовника для пересудів, що вони вирішили впустити до себе цю бідну жінку.

«Як ви вважаєте, — звернулася Балакуха до сестри, — чи поширюється заборона короля на таких людей, як ця нещасна? Я думаю, що ми можемо прийняти її без якихось неприємних наслідків».

«Робіть, як знаєте», — відповіла Безтурботна.

Балакуха, чекаючи лише на її згоду, одразу ж спустила кошик. Бідна жінка сіла у нього, і королівни підняли її за допомогою лебідки.

Коли незнайомка постала перед їхніми очима, жахливе брудне її лахміття викликало у них відразу. Вони хотіли дати їй інший одяг, але вона відказала, що перевдягнеться завтра, а зараз їй слід подумати про те, аби належним чином обслужити панночок. Коли вона скінчила мову, зі своєї кімнати вийшла Розумниця. Королівну неприємно вразила з’ява незнайомки в товаристві сестер. Вони розповіли їй, чому пустили цю жінку, і Розумниця, побачивши, що справу зроблено, приховала свою прикрість через вчинену необережність.

У цей час нова служниця сто разів обійшла вежу під приводом служби, а насправді, щоб вивчити розташування кімнат, бо, люба пані, я не знаю, чи здогадалися ви вже чи ні, але ця удавана жебрачка була такою ж небезпечною у вежі королівен, як граф Орі в тому монастирі, куди він проник під виглядом абатиси-втікачки.

Щоб і надалі не терзати вас невідомістю, я скажу, що ця особа в лахмітті була старшим сином могутнього сусіднього короля. Цей молодий королевич, один із найпідступніших умів свого часу, в усьому керував своїм батьком, та для цього не треба було премудрої голови, бо король відзначався таким м’яким і поступливим норовом, що його прозвали Добросердим. Що ж до молодого королевича, який діяв лише хитрістю, народ прозвав його Підступним. Він мав молодшого брата, настільки ж сповненого чеснот, наскільки у самого було недоліків, однак, незважаючи на різницю характерів, між братами панувала довершена згода, і всі навкруги не переставали цьому дивуватися. Крім прекрасних якостей душі, вродливе обличчя і витончена постава молодшого брата робили його настільки привабливим, що він заслужив ім’я — Милий Для Очей.

Саме Підступний підучив посла свого батька на ту зловмисну витівку, яку кмітливість Розумниці повернула проти них самих. Підступний, і без того недолюблюючи батька королівен, геть зненавидів його після цього випадку, тому, коли дізнався про заходи перестороги, які той ужив заради своїх дочок, він зі злостивим задоволенням вирішив ошукати пильність завбачливого короля. Під вигаданим приводом Підступний одержав від свого батька дозвіл на подорож і вжив заходів, які, що ви вже знаєте, дозволили йому потрапити до вежі, де перебували королівни.

Вивчаючи палац, королевич зазначив: сестер легко можуть почути перехожі, і вирішив, що мусить залишатися у жіночому вбранні протягом усього дня, бо якщо вони викриють його, то покличуть на допомогу і покарають за зухвалий вчинок. Отже, цілісінький день він залишався в одязі і в образі професійної жебрачки, а ввечері, після того, як три сестри повечеряли, Підступний скинув лахміття і всі побачили вбрання кавалера, гаптоване золотом і коштовним камінням. Бідні королівни так злякалися, що одразу ж кинулися навтіки.

Розумниця і Балакуха швидко дісталися до своїх кімнат, а Безтурботну, яка ніколи не поспішала, королевич наздогнав в одну мить.

Одразу ж кинувся їй у ноги, повідомив, хто він є, і сказав, що чутки про її красу змусили його залишити пречудовий двір батька, аби скласти королівні обітницю своєї вірності. Безтурботна спочатку так розгубилась, що не могла нічого відповісти королевичу, який і далі стояв навколішки, але оскільки він наговорив їй тисячу люб’язних слів і, даючи тисячу обіцянок, палко умовляв негайно прийняти його за чоловіка в цих же покоях, природна слабкість характеру не залишила їй сили чинити опір. Вона недбало кинула Підступному, що вірить у його щирість і пристає на його пропозицію.

Ніяких інших формальностей при укладанні цього шлюбу вона не дотримала, але одразу ж втратила веретено — воно розбилося на друзки.

У цей час Балакуха і Розумниця страшенно хвилювались. Вони дісталися до своїх кімнат кожна сама по собі й зачинилися там. Ці кімнати були досить віддалені одна від одної, а оскільки кожна із сестер нічого не знала про долю інших, за цілу ніч вони не склепили очей. Наступного дня зловмисний королевич відвів Безтурботну до нижніх покоїв у кінці саду. Там королівна сказала Підступному про свою тривогу щодо сестер, хоча сама не наважувалась з’явитися перед ними, боячись їхнього осуду за своє заміжжя. Королевич на це відповів, що бере на себе клопіт умовити сестер схвалити їхній шлюб і, поговоривши ще трохи, вийшов, зачинивши Безтурботну, яка цього навіть не помітила. Потім він заходився шукати її сестер.

Певний час він не міг знайти, де вони заховалися. Та, нарешті, вічне бажання Балакухи поговорити, яке призвело до того, що королівна почала розмовляти сама із собою, жалісно голосячи, привело королевича до її кімнати, де через замкову шпарину він побачив і саму принцесу. Підступний заговорив до неї через двері і сказав, як до цього старшій сестрі, що він здійснив спробу проникнути до вежі лише заради того, аби запропонувати їй своє серце і свою вірність. З великими перебільшеннями він вихваляв її красу і розум, і Балакуха, цілком певна того, що має незрівнянні переваги, досить безрозсудно повірила базіканню королевича. Принцеса відповіла йому зливою слів, які аж ніяк не були нелюб’язними. Мабуть, королівну охопила справжня словесна лихоманка, коли вже так вчинила, а, може, пригніченість так подіяла, крім того, принцеса цілий день нічого не їла, адже в кімнаті не мала їжі. Оскільки була надзвичайно лінивою особою і нічим не переймалася, окрім нескінченних розмов, то коли чогось потребувала, зверталася до Розумниці. Ця мила королівна, настільки ж працелюбна й завбачлива, наскільки мало відзначалися цими якостями її сестри, завжди тримала у своїй кімнаті безліч марципанів, мармеладу, маринадів і варення, які готувала сама. А Балакуха, не маючи такої переваги, до того ж присилувана голодом, дослухаючись до ніжних запевнень королевича, врешті-решт відчинила двері підступному спокуснику, і тоді він так само майстерно, як перед тим, розіграв комедію — бо добре завчив свою роль.

Потім вони разом вийшли з кімнати і попростували до буфетної, де знайшли найрізноманітніші страви, адже кошик завжди постачав королівнам їжу заздалегідь. Балакуха все ще турбувалася про долю сестер, та раптом невідомо чому вирішила, що вони, без сумніву, зачинилися разом у кімнаті Розумниці, де забезпечені усім вдосталь. Підступний доклав усіх зусиль, підтримуючи в ній цю впевненість, і сказав, що вдвох провідають королівен увечері. Вона була не згодна з ним і відказала, що треба йти до них одразу ж після обіду.

Нарешті королевич і королівна закінчили обідати у цілковитій злагоді, і Підступний попросив показати йому прекрасні покої вежі, запропонувавши руку королівні, яка і відвела його туди. Опинившись у покоях, він заходився розписувати свою ніжність до неї і ті вигоди, які матиме принцеса, якщо вийде за нього заміж. Він сказав їй те ж саме, що й Безтурботній: вона мусить дати згоду негайно, бо коли зустрінеться із сестрами до того, як прийме його своїм чоловіком, ті обов’язково запротестують, оскільки він, без сумніву, наймогутніший сусідній королевич, і, на думку її сестер, найбільш підходяща пара для старшої.

Після безлічі пустих балачок королівна вчинила так само необачно, як і старша сестра: прийняла королевича як чоловіка і згадала про властивості скляного веретена лише тоді, коли воно розбилося вщент.

Десь під вечір Балакуха повернулася до своєї кімнати разом із королевичем, і перше, що побачила, — розбите на друзки веретено. Це дуже схвилювало королівну; принц спитав її про причину такого хвилювання.

Нестримна пристрасть до базікання не дала їй щось приховати від нього, і вона з дурного розуму розкрила Підступному таємницю чарівних веретен; він відчув радість через те, що король одержить вагомі докази негідної поведінки своїх дочок.

Однак Балакусі вже не хотілося шукати сестер, бо мала підставу боятися, що ті не схвалять її поведінки. Тоді королевич запропонував: знайде їх сам і докладе всіх зусиль до того, аби вони не засуджували її вчинку. Після таких запевнень королівна, що за цілу ніч не склепила очей, заснула, і поки вона спала, Підступний замкнув її, як і Безтурботну.

Чи не правда, чарівна графине, Підступний був останнім негідником, а обидві королівни — легкодухими і нерозсудливими особами? Я дуже сердита на всіх цих людей і, думаю, ви відчуваєте те ж саме, але не хвилюйтесь: усі вони матимуть по заслузі, а мудра й відважна Розумниця здобуде перемогу.

Зачинивши Балакуху, підступний королевич заходився обшукувати всі кімнати вежі, а що всі вони були відчинені, вирішив — Розумниця могла ховатися в тій єдиній, двері якої були замкнені зсередини. Тоді Підступний і тут, тепер уже перед дверима Розумниці, взявся викладати все те, що говорив її старшим сестрам. Але королівна не була такою легковажною, як Безтурботна і Балакуха, довго слухала його мовчки. Нарешті, зробивши висновок, що її все ж таки знайдено, Розумниця відповіла: коли й справді він відчуває до неї таку сильну і щиру ніжність, у чому й намагається переконати, вона просить його зійти в сад і зачинити за собою двері; після цього говоритиме з ним скільки завгодно з вікна своєї кімнати, котре виходить у сад.

Сторінки: 1 2

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: