TOU

ПРИГОДИ РОЗУМНИЦІ

Мари Катрин Д'Онуа

Пані графині де Мюра

Ви пишете найпрекрасніші у світі поетичні новели, до того ж віршами такими ж приємними, як і природними. Мені б дуже хотілося, чарівна графине, також розповісти вам одну історію, однак я не знаю, чи зможе вона розважити вас. Сьогодні у мене такий же настрій, як у міщанина у дворянстві: я не хочу ні віршів, ні прози для свого оповідання, ніяких пишномовних, гучних слів, ніякої рими. Наївна манера викладу пасує мені найкраще, одне слово, проста розповідь буденним стилем — я шукаю в ній лише повчального змісту.

Моя невеличка історія містить кілька повчань і цим може бути для вас приємною. Вона побудована на двох прислів’ях замість одного, така зараз мода, ви це любите, а я із задоволенням дотримуватимусь загальновизнаного правила. Ви побачите в ній, як наші предки вміли підкреслити — людина потрапляє у велику скруту, коли їй подобається нічого не робити; можна повторити услід за ними: Неробство — батько всіх пороків; і вам, без сумніву, сподобається їхній спосіб переконання в тому, що слід завжди бути насторожі. Ви, звичайно, розумієте, я маю на увазі прислів’я: Обачливість — мати безпеки.

Амур завжди перемагає
Серця, що заняття якесь лякає.
Ви, хто боїться, щоб спокусник спритний
Не збив би вас із пантелику,
Красуні, спокій збережете,
Якщо корисними думками розум свій займете.
Але якщо усі зусилля марні —
Вам долею призначено любить,
Я раджу вашу ніжність розділить
Із тим, кого ви знаєте прекрасно.
Не слухайте молодиків солодкомовних співи,
Які давно уже в салонах остогидли,
Не знаючи, що краленькам сказать,
Не звідавши кохання, вміють лиш зітхать.
І млосних стережіться джигунів,
Які без ліку гожих всіх Ірис
Почастувати пристрасним верзінням
З облудною жагою узялись.
Слід стерегтись поривчастих коханців;
Вони від погляду побіжного палають
І зразу ж пристрастю палкою присягають,
Та їх освідчення хіба лиш глуму варті.
Аби навіки душу підкорить,
Багато часу треба приділить.
Дивіться, щоб люб’язності дещиця
Не обеззброїла цнотливості і шани крицю,
Лише обачливість, красуні, у спромозі
Вам забезпечити усім душевний спокій.

Та що зі мною, мадам! Я пишу вірші! Замість того, щоб наслідувати смаки пана Журдена, я почала римувати в манері Кіно! Я поспішаю якнайшвидше повернутися до буденного стилю, боячись одержати свою частку тієї старої ненависті, якою колись палали до цього найприємнішого з Менторів, і ще побоюючись, щоб мене не звинуватили в тому, що я розкрадаю його твори, розриваючи їх на шматки подібно до багатьох безжальних авторів усіх часів.

За епохи хрестових походів король вже не знаю якого королівства Європи вирішив рушити до Палестини на війну з невірними. Перед тим як розпочати такий тривалий похід, він дав лад справам свого королівства і довірив правління ним настільки досвідченому міністрові, що міг не турбуватися про долю своєї держави. Однак понад усе непокоїли короля його сімейні справи. Нещодавно він втратив дружину королеву; вона не залишила йому сина, проте він був щасливим батьком трьох юних королівен на виданні. Мій літопис не зберіг їхніх справжніх імен, але я знаю, що прості норови людей тих благословенних часів дозволяли давати прізвиська високопоставленим особам згідно з їхніми добрими нахилами чи недоліками. Отже, старшу королівну прозвали Безтурботною, другу Балакухою, а третю Розумницею — ці імена точно відповідали характеру трьох сестер.

Ніколи ще світ не бачив особи, недбайливішої за Безтурботну. Вона прокидалася о першій годині пополудні, до церкви її тягнули в тому ж вигляді, в якому вона встала з ліжка: зачіска в безладді, плаття розстебнуте, без пояса, частенько в різних капцях. Протягом дня цей різнобій виправляли, але ніяк не могли умовити королівну носити інше взуття, крім капців: взування викликало у неї невимовну відразу. По обіді Безтурботна бралася до свого туалету і займалася ним до вечора, а решту часу, до півночі, вона витрачала на ігри і вечерю, потім її так само довго роздягали, як перед цим одягали, і лягти спати їй вдавалося лише на світанку.

Балакуха вела інший спосіб життя: ця королівна відзначалася великою жвавістю і приділяла своїй персоні зовсім небагато часу, однак мала таке непереборне бажання поговорити, що з миті пробудження аж до сну її рот не закривався ні на хвилину. їй було відомо про всі сімейні чвари, ніжні зв’язки, залицяння не тільки свого двору, але навіть у середовищі простих міщан. Королівна знала всіх до єдиної жінок, які займалися у себе вдома сумнівними справами заради дорогих прикрас, і мала цілком точні відомості про те, яка платня у покоївки графині такої-то і дворецького маркіза такого-то. Щоб дізнатися про всі ці подробиці, вона вислуховувала свою годувальницю і кравчиню з більшим задоволенням, ніж якогось посла, а потім надокучала цими надзвичайно цікавими історіями усім підряд, починаючи з короля аж до його виїзних лакеїв, бо головним для неї було говорити, а з ким — не мало значення.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: