TOU

Пригоди цапа й кота

Кубинські народні казки

Була страшна посуха, і кум цап стояв у загороді такий голодний, що аж дошки гриз. Кум кіт теж дуже зголоднів.
Надвечір кум цапо поскуб трохи травички, яка вціліла в цю посуху під манговим деревом.
Аж тут до нього підійшов кум кіт.
-Як вам ведеться, куме цапе? Що поробляєте?
Кум цап відповів:
-Надумав я, куме коте, йти шукати кращої долі й добираю собі товариша, бо то неблизький світ.

Тоді кум кіт сказав:
-Покладіться на мене, куме цапе, я стану вам у пригоді.
Кум цап запитав:
-А хіба ви знаєте туди дорогу?
І кум кіт відповів:
-Знаю чи не знаю, все одно ходімо.

І ще того самого вечора вони рушили в дорогу. Йшли, йшли, аж нарешті прийшли до потічка. А що обидва не любили переходити через воду, то кум кіт сказав:
-Що ж, куме цапе, тут за вами слово. Візьміть мене на спи­ну, стрибніть через потічок, і ми опинимось на тому березі.
Кум цап приліг, кум кіт виліз на нього, і таким чином вони перебралися на той берег. Там вони зустріли кумасю черепаху. Кум цап запитав у неї, чи не знає вона, де можна знайти щось по­поїсти.
І кумася черепаха відповіла:
-За кілометр звідси є маєток: дім, садок, хлів з худобою і пасовисько. Щоправда, все це стережуть собаки. Але вночі ви зможете туди пробратися.
Кум кіт зітхнув:
-Нічого не вдієш, куме цапе, зачекаємо до вечора.

І вони вирішили трохи перепочити, а коли стемніє, рушити до маєтку. Так і зробили. Нарешті вони побачили перед собою будинок з гарним садком, і кум цап сказав кумові коту:
-Ми вже прийшли. Стрибаймо через огорожу!
Кум цап легко перестрибнув її, а кум кіт поліз попід дріт з почепленими на ньому дзвіночками. Кум цап застеріг його:
-Не дзеленчіть так, куме коте, розбудите собак!
Кум кіт прослизнув у прочинені двері до будинку й подався на кухню шукати м’яса, а кум цап, зайшовши у садок, став жадіб­но скубти траву й квіти.
Кум кіт поліз на грубку й побачив на ній каструльку з молоком. Він нахилив її до себе й ненароком перекинув, наробивши стра­шенного шуму. Загавкали собаки, а одна накинулася на кума цапа, що пасся в саду.

Поки кум собака кусав кума цапа, кум кіт вилизував молоко, що пролилося на долівку. Коли ж кум собака кинувся й на нього, кум кіт поліз на мангове дерево, що росло на подвір’ї. Тоді всі собаки напали на кума цапа й геть покусали його. Він насилу втік од них. Діставшись до оселі кумасі черепахи, він постукав у двері й покликав:
-Кумасю черепахо!
Кумася черепаха запитала:
Хто там?
-Кум цап відповів:
-Це я, кум цап.
-Що ви тут робите, куме цапе?
-Втікаю від собак, що напали на мене.
-Як вони напали на вас, куме цапе?
-Кум кіт перекинув каструльку з молоком і розбудив кума собаку. На мене накинулася ціла зграя собак.
Кумася черепаха трохи розумілася на ліках. Вона відмила кума цапа і стала лікувати його рани.

Невдовзі прийшов кум кіт і запитав, чи не приходив кум цап. Але кумася черепаха встигла його сховати. І кум кіт розповів, що з ним сталося. Тоді кумася черепаха мовила:
-Це через вас кум цап так потерпів, я його тепер лікую.
-Ні, кумасю черепахо, не через мене, а через каструльку з молоком. Вона розбудила кума собаку, а я, рятуючись, поліз на дерево. В кума цапа немає кігтів, тому кум собака й покусав його.
-Надвечір кум кіт з кумом цапом рушили в дорогу. Коли вони підійшли до маєтку, кум цап попросив:
-Куме коте, більше не перекидайте каструльку з молоком, не будіть собак!

Кум цап перестрибнув через огорожу, а кум кіт проліз у дірку. Кум цап скубнув у садку дві-три трояндочки, знову пере­стрибнув огорожу й відбіг подалі.
А кум кіт відразу ж подався на кухню. Попоївши шкварок, він побачив каструльку з молоком. Він і тепер спробував трохи нахилити її. Та коли торкнувся каструльки черевичком, знову перекинув її і наробив страшного шуму, розбудивши кума собаку. Той кинувся на кухню, звідки почувся брязкіт. Кум кіт помчав до мангового дерева на подвір’ї, але не зміг на нього видертись, весь час сповзав униз, і кум собака люто кусав його.

Тим часом кум цап пішов до кумасі черепахи і розповів їй про все, що сталося.
На світанку приплентався геть покусаний кум кіт і розповів, в яку халепу він втрапив. Кумася черепаха сказала йому:
-Що ж, може, тепер ви житимете в злагоді.
Але вийшло навпаки. Після цієї пригоди кіт і цап більше не дружать. Кіт, забачивши цапка, пирхає, і кожен з них біжить у протилежний бік. Тим часом кіт, котрий п’є всяке молоко, верне писок від козячого, бо все козяче поріддя має за ворогів. Цап не б’ється з іншими тваринами. Але спробуйте пустити до нього кота й самі побачите, як він на нього накинеться, наставивши роги.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

1.5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Кубинські народні казки”
Видавництво : “Веселка”
Київ, 1987 р.

1 Коментар
  • Марія
    07.02.2022 09:29

    Дуже цікава казка читати можна цілий день правда дуже цікава казка

    0
    0
Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: