Пригоди Цибуліно ( продовження)
Джанні Родарі
В цю мить тюремник Лимон загрюкав у двері й гукнув:
— Гей, ти, замовкни! З ким ти там базікаєш?
— Я читаю молитви, яких навчила мене матуся, — відповів Цибуліно.
— То молися тихше, — наказав тюремник, — бо ти збиваєш нас із кроку.
Ті Лимончики були такі недоумкуваті, що при найменшому шумі не могли ходити в ногу. Павук Кривоніг спустився трохи нижче і прошепотів своїм голоском, тоненьким, як його павутинка:
— Тобі лист, від тата…
І справді, він скинув додолу невеличку записку. Цибуліно схопив її і зразу ж прочитав. Там було написано таке:
«Любий мій Цибуліно, я вже знаю про всі твої пригоди. Не журися, що твої справи повернулися на гірше. На твоєму місці я поводився б так, як ти. Трохи посидіти в тюрмі — не таке вже велике нещастя. Зате тут ти зможеш вчитися далі й матимеш досить часу, щоб дати лад усім твоїм думкам і спостереженням. Особа, яка передасть тобі цього листа, — наш тюремний листоноша. Можеш йому довіритися і прислати звістку про себе. Палко тебе цілую. Твій батько Цибулоне».
— Прочитав? — запитав Павук.
— Прочитав.
— Гаразд. Тепер поклади записку в рот, розжуй і проковтни. Сторожі не слід про це знати.
— Гаразд! — відповів Цибуліно, розжовуючи записку.
— А тепер до побачення, — сказав Кривоніг.
— А ти куди йдеш?
— Піду розносити листи.
Тільки тепер Цибуліно помітив, що на шиї у Павука висіла сплетена з павутиння малесенька сумка, як у справжнього листоноші. В ній повно було записок.
— Кому ж ти понесеш ці листи?
— Ось уже п’ять років поштарюю. Щоранку обходжу всі камери і збираю листи, а потім розношу їх по всій тюрмі. І жодного разу сторожа не зловила мене і не відібрала жодної записки. От таким способом в’язні й можуть постійно листуватися.
— А де беруть вони папір?
— Та вони пишуть не на папері, а на клаптиках від сорочок.
— А-а… Тепер я розумію, чому ця записка від мого тата так пахла цибулею, — сказав Цибуліно.
— А чорнило вони роблять із юшки, якою їх годують, — пояснив Павук. — До юшки треба додати трохи тертої цегли.
— Зрозуміло, — промовив Цибуліно. — То завітай завтра вранці до моєї камери. Я теж дам тобі записку.
— Згода, — пообіцяв Павук і подався далі в своїх справах. Тільки тепер побачив Цибуліно, що листоноша шкутильгає.
— Ти, мабуть, вивихнув собі ноги? — спитав Цибуліно.
Та ні. Це від ревматизму. Бачиш, мені шкодить вологе повітря в’язниці. Я вже старий, і мені треба було б поїхати на село відпочити. Там у мене є брат. Він мешкає на кукурудзяному полі. Щоранку напинає своє павутиння між кукурудзяними стеблами і цілісінький день гріється собі на сонечку та дихає свіжим повітрям. Уже не один раз писав він, щоб я приїхав до нього в гості. Та хіба ж можу я покинути свою роботу? Адже коли берешся до якогось діла, то треба виконувати його до кінця. Крім того, я ворогую з принцом Лимоном, бо колись його слуга вбив мого батька. Розчавив бідолашного старого на кухні. Там і досі залишилася пляма на стіні. Я інколи ходжу подивитися на ту пляму і щоразу кажу собі: «Ну начувайся, Лимоне! Колись і від тебе тільки мокре місце залишиться!» Правда ж?
— Правда! — погодився Цибуліно. — Ще ніколи в житті не зустрічав я такого благородного Павука.
— Кожен робить те, що може, — скромно відповів Павук.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
Цибуліно втрачає всі надії
На другий день Цибуліно відірвав шмат від своєї сорочки і поділив його на маленькі однакові клаптики.
«От і поштовий папір, — задоволено сказав він сам собі. — Почекаємо тепер, поки принесуть чорнило».
Коли Лимончик приніс йому юшки, Цибуліно не став їсти. Ложкою нашкріб трохи цегляного пороху зі стіни і всипав його в юшку. Добре розтер ложкою, розмішав і написав кілька листів.
«Дорогий мій татку! — говорилося в першому листі, — Пам’ятаєте, я обіцяв звільнити вас із тюрми? Цей час уже близько., Я придумав план нашої втечі. Цілую вас. Ваш син Цибуліно».
Другий лист, адресований Кротові, був такий:
«Любий старий Кроте! Не думай, що я про тебе забув. Тут, у в’язниці, робити нічого, і я весь час згадую моїх давніх друзів. Думав я, думав і придумав, що тільки ти можеш визволити звідси мене і мого тата. Розумію, що це — справа нелегка. Але якщо тобі вдасться зібрати з сотню кротів собі на підмогу, то це можна буде зробити. Чекаю твоєї відповіді негайно, тобто чекаю твоєї появи у моїй камері. Твій давній друг Цибуліно».
Приписка: «Тепер уже твої очі не болітимуть від світла. У моїй камері темніш, ніж у льоху».
У третьому листі, адресованому Вишеньці, говорилося:
«Любий Вишенько! Я нічого про тебе не знаю, але не думаю, щоб ти занепав духом через нашу поразку. Даю тобі слово честі, що скоро ми розправимося з Помідором. У в’язниці я багато думав про те, що ніколи було обдумувати на волі. Ти ж допоможеш мені вирватися звідси, правда? Передаю через тебе листа Кротові, поклади його в умовлене місце. Згодом напишу тобі, що робити далі. Привіт усім нашим. Цибуліно».
Потім він сховав усі три листи під подушку. Вилив рештки чорнила в ямку під ліжком, віддав миску тюремникові і вклався спати.
Вранці Павук Кривоніг приніс йому нового листа від батька. Старий Цибулоне був стривожений звісткою від Цибуліно і радив йому ощадливіше витрачати свою сорочку на листи.
Джерело:
“Пригоди Цибуліно”
Джанні Родарі
Видавництво: “Septima”
2013 р.