Пригоди вантажного автомобільчика

Жив на світі маленький Вантажний Автомобільчик. Він був дуже самовпевнений і вважав, що може геть усе!

— Я все можу! Я все вмію! — говорив він знайомим автомобілям.

— Хвалько,— сміялися вони.

— І коли ти встиг усього навчитися? — дивувався старий досвідчений Джип.

— Я завжди все вмів! — відповідав Автомобільчик.

Одного разу, катаючись, Вантажний Автомобільчик побачив Тягача. Той тягнув Кадиллака, а всі машини — і великі, і малі — давали йому дорогу.

— І я так можу! — вигукнув Вантажний Автомобільчик.

Озирнувшись навколо, він побачив Пікапа, який дрімав на узбіччі.

— От хто мені потрібен! — сказав Вантажний Автомобільчик. Він зачепив Пікапа тросом і понісся по дорозі.

— Рятуйте! — несамовито заволав Пікап.

— І чого це ти так розкричався? — здивувався Вантажний Автомобільчик.— Я ж тебе катаю!

— А я тебе про це просив?! — обурився Пікап.— Відпусти мене, а то я поліцію покличу!

— Ні, ні! Не треба! — вигукнув Вантажний Автомобільчик і, відчепивши трос, помчав далі.

Вантажний Автомобільчик побачив попереду будівництво. Там працювали самоскиди. Вони під’їжджали до Екскаватора, і той наповнював їхні кузови землею.

— Я теж так можу! — закричав Вантажний Автомобільчик і, підскочивши до Екскаватора, підставив йому кузов.— Насипай! Ще!

— А не забагато? — запитав Екскаватор.

— Не забагато,— відповів Автомобільчик.

Нарешті кузов був наповнений. Вантажний Автомобільчик загурчав і повільно покотив до дороги.

— Ой як важко! — страждав він, крекчучи від натуги. — Ой-йой-йой!

Вируливши на дорогу, Вантажний Автомобільчик підняв кузов і вивантажив землю на проїжджу частину.

— Фу-ух,— зітхнув він полегшено.— Тепер можна їхати далі.

Поряд зупинився Бульдозер.

— Оце так! — сказав він.— Ти ж засипав половину дороги!

— Так,— відповів Вантажний Автомобільчик.— Але ж друга її половина вільна!

— Так не годиться,— сказав Бульдозер.— Треба зараз же все прибрати.

— Але ж самому важко! — заскиглив Вантажний Автомобільчик.

— Нічого,— заспокоїв Бульдозер.— Я допоможу.

Він узявся до роботи та швидко наповнив кузов Вантажного Автомобільчика.

— Отепер можна їхати,— сказав Бульдозер.

— Але як? — знову запхикав Вантажний Автомобільчик, знемагаючи під вагою землі.

— Дуже просто,— засміявся Бульдозер.

Він узяв Вантажного Автомобільчика на буксир і відвіз туди, де самоскиди висипали землю.

Звільнивши кузов, Вантажний Автомобільчик поїхав на автомийку. Дорогою він зустрів Кабріолета.

— О, яке гарне авто! — вигукнув Вантажний Автомобільчик. Він захоплено подивився на незнайомця й відразу запропонував: — Будьмо друзями!

— А ти швидко вмієш їздити? — запитав Кабріолет.

— Я усе вмію! — запевнив Автомобільчик.

— Ну, якщо так, то можна й потоваришувати! Тільки спочатку наздожени мене! — Кабріолет голосно засміявся й помчав по дорозі.

— Наздожену, наздожену! Неодмінно наздожену! — закричав Вантажний Автомобільчик і кинувся навздогін.

Але наздогнати Кабріолета було не так уже й легко.

— Все одно я тебе наздожену! — не вгамовувався Автомобільчик.

Він так захопився гонитвою, що втратив пильність і, з’їхавши з дороги, потрапив у кювет.

—Агов, друже! —заволав Вантажний Автомобільчик.— Витягни мене звідси!

—Ото ще! — пирхнув Кабріолет. — Ми так не домовлялися! Краще я пошукаю собі нового друга! — і помчав геть

— Ой – йой – йой! – заплакав Вантажний Автомобільчик. — Що ж мені тепер робити?

— Здоров приятелю! – почувся чийсь голос. Вантажний Автомобільчик здригнувся. На дорозі стояв знайомий Джип.

— Допоможи мені, будь ласка! — заблагав Вантажний Автомобільчик.— Самому мені звідси не вибратися!

— Та як же так? — здивувався Джип.— Пригадую, ти казав, що все можеш!

— Звичайно, можу! — вигукнув Вантажний Автомобільчик, миттю забувши про свою біду.— Адже я най-най-най… найуміліший Вантажний Автомобільчик на світі!

— Ну тоді тобі моя допомога не потрібна,— сказав Джип і поїхав геть.

— Ох,— зітхнув Вантажний Автомобільчик.— І хто мене за язик тягнув?

Раптом почувся шум мотора, і на дорозі з’явився Бульдозер.

— Агов, допоможіть! — гукнув Вантажний Автомобільчик і гучно засигналив.

— А, це ти! — усміхнувся Бульдозер і, взявши його на буксир, витягнув із кювету. Вантажний Автомобільчик розповів Бульдозерові про свої біди й винувато зітхнув:

— Видно, я й справді нічого не вмію. Що не зроблю — усе не так. А я ж думав, що можу все на світі!

— Усе вміти неможливо,— мовив Бульдозер.— Але багато чого можна навчитися. Хочеш, я влаштую тебе в школу вантажівок?

Не встиг Вантажний Автомобільчик відповісти , як із – за повороту вискочив Пікап

— Ой лихо! — закричав він схвильованим голосом.— На Квітковій вулиці горить гараж, а пожежна машина ще не прибула!

— Я знаю, де це! — вигукнув Вантажний Автомобільчик і помчав на Квіткову вулицю.

На місці пожежі зібралося багато автомобілів.

— Там Лімузин! Там Лімузин! — кричали вони, показуючи на охоплений полум’ям гараж.

— Його треба врятувати! — крикнув Вантажний Автомобільчик. Він кинувся до гаража й, висадивши ворота, витягнув бідолаху з вогню.

— Ура! Лімузина врятовано! — радісно загуділи автомобілі.

До Вантажного Автомобільчика під’їхав Джип.

— А ти й справді все можеш! — весело сказав він.

— Ой, ні,— засміявся Вантажний Автомобільчик.— Усе вміти неможливо. Але зате багато чого можна навчитися. І я обов’язково навчуся, тільки спочатку мені треба піти в школу вантажівок!