TOU

Приємне покарання

Казки Марі Катрін д'Онуа

Нехай оспівує усе жагу мою
Й чарівливість тієї, що люблю.
Кохана — прекрасніша Венерн.
Кайдани найніжніші вихваляйте,
Чарівні німфи, ці вірші співайте:
Хай всі говорять про любов жадану
І про коханої принадність незрівнянну.
Щоб йти слідом за нею, без вагання
Залишать грації Венеру і небесний дім.
Блаженство споглядать її й виконувать бажання
Обрав би радо я замість утіх богів.
Кохана — прекрасніша Венери.
Кайдани найніжніші вихваляйте,
Чарівні німфи, ці вірші співайте:
Хай всі говорять про любов жадану
І про коханої принадність незрівнянну.
Єдиним поглядом запалює серця,
Все поступається красуні, склавши зброю,
До миті щасної її народження ясного
Любов не знала справжнього буття.
Кохана — прекрасніша Венери.
Кайдани найніжніші вихваляйте,
Чарівні німфи, ці вірші співайте:
Хай всі говорять про любов жадану
І про коханої принадність незрівнянну.

Цей солодкий концерт затримав Любу на березі річки; коли він закінчився, незнайомець повернувся до неї обличчям, і вона зі збентеженням і радістю побачила любі риси королевича Галантного острова. Яка несподіванка! Яке щастя бачити чарівного принца і знати, що він думає лише про неї! Треба мати здатність кохати так піднесено, як у часи фей, щоб зрозуміти, що відчула тієї миті юна королівна.
Королевич Галантного острова був вражений не менше за неї, він заквапився на благословенний берег, де перед його очима постала божественна Люба. У неї не вистачило рішучості рятуватися втечею від такого привабливого королевича, і вона тисячу разів звинуватила свою долю у цій слабкості (в таких випадках в усьому, звісно, звинувачують саме її).
Неможливо передати те, про що розмовляли юні закохані, нерідко розуміючи одне одного без слів. Осяйна, яка спрямувала у це місце дивовижний човен і привела сюди ж Любу, враз з’явилася перед ними, аби підтримати сором’язливу королівну, що, нарешті, зважилась відвести погляд від королевича; фея повідомила: їм випало кохати одне одного і з’єднати свої долі навіки.
«Але,— додала вона,— до тієї щасливої миті треба ще завершити мандрівку, призначену Страхітливою».
Ніхто не може знехтувати велінням феї, а прекрасна Люба і королевич були щасливі разом, тому все, що не розлучало, здавалося їм невимовно приємним. Отже, вони верстали свій шлях то в дивовижному човні, то перетинаючи пішки прекрасні луки, які річка омивала своїми водами. Під час цієї мирної подорожі королевич Галантного острова остаточно втратив сердечний спокій. Він розповів прекрасній королівні про свої почуття з того благословенного дня, коли до його двору доставили її божественний портрет, а одного разу, коли він гуляв берегом річки, у полоні мрій про кохання, перед ним з’явилася Осяйна і, вказуючи на аметистовий човен, запропонувала вирушити на ньому в плавання, пообіцявши щасливе для його подорожі й кохання завершення.
Тими днями, коли принц і прекрасна Люба й далі корилися велінням Страхітливої і їхнє палке кохання все зростало і вони були такі щасливі, що не бажали закінчення подорожі, Нелюба також завершувала свою тяжку мандрівку. .

Течія ріки, вздовж якої простували обидві королівни, непомітно привела їх до Галантного острова; всі прибули туди одночасно. Осяйна також не забарилася і повідомила Любі, що помста Страхітливої здійснилася, бо, зустрівши свою сестру, вона зустріла єдину на світі людину, яка її ненавиділа.
«Але подорож Нелюбої також закінчилася,— мовила прекрасна королівна,— бо ніщо не може змінити мого приязного ставлення до неї».
Потім королівна попросила фею пом’якшити, якщо можна, сумну долю сестри, але просити подібної милості для Нелюбої було марною справою, бо, ледве помітивши королевича Галантного острова, у якому одразу ж упізнала того, чий портрет зворушив її серце, і почувши, як Осяйна говорила про його шлюб з юною Любою, вона кинулася в ту ж річку, берегом якої так довго і важко брела.
Нелюбу скоро забули. Лише Люба деякий час плакала, та яке горе не втішив би королевич Галантного острова? Вона була так зворушена його ніжністю, що майже не брала участі у святах, влаштованих на честь її прибуття до королівства. Королевич також ухилявся від них, бо якщо кохаєш по-справжньому, то відчуваєш єдину справжню насолоду — бути коханим.
Король і королева, попереджені Осяйною, радо зустріли свою чарівну дочку. У їхній присутності шляхетна фея заявила: прекрасній Любі випала честь покласти край чарам замку Портретів, бо на всьому світі до цього часу не було нічого, що могло б зрівнятися з нею своєю красою.
Кохання королевича Галантного острова було надто палким, аби він міг довго чекати; юнак благав короля і королеву дати згоду на його щастя. Сама Осяйна вшанувала своєю присутністю такий прекрасний і довгожданий день. Весілля відсвяткували з усією пишністю, якої можна чекати від фей і королів, та хоч би яким щасливим був той день, я не буду його змальовувати, бо хоч що обіцяє щасливе кохання, весілля майже завжди , сумне свято:

Поки Амур дає відчуть свої страждання
Й солодку млість любовної знемоги,
Поетів і закоханих натхнення
Не вичерпати джерела ніколи.
Та Гіменей намарно закликає
До співу й ніжності закоханих поетів,
Бо у коханні і на них чекає
Поразка нагла від пісень весільних.

Сторінки: 1 2 3 4 5

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Чарівні казки”
Марі Катрін д’Онуа
Переклад із французької В. Б. Бурбело
за виданням: Madame d’Aunoy. Les contes des fees. Nuremberg, 1762.
Видавництво: Фірма “Довіра”
Київ, 1992 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: