TOU

Принц Кролик

Казки Алана Мілна

Змагання розпочалося. Молодого лорда Келомела, який прийшов до фінішу другим, захоплено зустріли не лише Їх Величності, а й Кролик, який фінішував першим, а зараз безпритульно вештався королівським павільйоном.

– Дуже високий клас, Ваша Величність, – сказав Кролик, повернувшись до Короля, – за всіма статтями він здається найперспективнішим юнаком.

— Самим, — сказав Король похмуро, — настільки багатообіцяючим, що я пропоную не турбувати решту учасників змагання. У наступному турі братимете участь лише ви двоє.

– Будь ласка, Ваша Величність, не треба більше змагань з бігу. Це буде несправедливо по відношенню до Його світлості Лорда.

– Ви не змагатиметеся, а битиметеся.

– Ой! Як битися?

– На мечах, – сказав Король.

– Я трохи розівчився користуватися мечем, але я вважаю, через день чи два…

– Це відбудеться зараз.

– Ви маєте на увазі, Ваша Величність, одразу ж, одразу ж, як тільки Лорд Келомел віддихається?

Король нічого не відповів, але повернувся до Канцлера.

— Скажіть шановному Лорду Келомелу, що за півгодини я запрошую його на боротьбу з цим Кроликом.

– З шановним Лордом Кроликом, – пробурмотів один з юнаків, глянувши на Канцлера.

– Боротьба з ним – боротьба за мій трон.

– Чи не позичіть мені хтось меч, – запитав Кролик, – найменший. Я не хотів би завдати йому шкоди.

Минуло півгодини і на рівній площадці у траві біля павільйону почався бій. Це була коротка, але захоплююча битва. Келомел, розмахуючи довгим мечем у сильній правій руці, кинувся на Кролика, а Кролик, тримаючи свій короткий меч у зубах, крутився під ногами у Келомела, поки той не впав.

Побачивши, що Лорд Келомел піднімається із землі зі зламаною правою рукою і відразу хоробро бере меч у ліву, люди зааплодували. Кролик також аплодував, на хвилину опустивши свій меч. Потім він рвонувся і знову заплутався у Келомела між ногами так, що Лорд знову звалився на землю, цього разу з розтягненням сухожилля на кісточці. Впав і більше не вставав.
Кролик підбіг до королівського павільйону і поклав свій меч на коліна Канцлеру.

– Дуже вдячний, – сказав він. – Я переміг?

Король насупився і смикнув себе за бороду.

– Будуть й інші випробування, – промимрив він.

Але що вони дадуть? Було ясно, що Лорд Келомел не в змозі більше брати участь у жодних спортивних змаганнях. А якщо запропонувати змагання на кмітливість?

– Окрім іншого, – увечері сказав Король Королеві, – розум – це теж дуже цінна якість для правителя.

– Чи це так? – Запитала Королева з підозрою.

– Я зрозумів, що так, – сказав Король трохи гордовито.

– О! – сказала Королева.

– Була одна загадка, яку любив мій батько, її не міг розгадати ніхто, окрім членів королівської родини. Ми запропонуємо її як останнє випробування.

– Що це за загадка?

– Мені пригадується, вона звучала так… – Він хвилину подумав, а потім продекламував, відбиваючи рукою такт :

Мій перший вас порадувати зумів,

хоч не чорний він, та й не білий.

Друге з першим краще не рівняти,

але вдень воно завжди лягає спати.

А ціле і скаче, і літає,

і море іноді перепливає.

– І яка ж відповідь? – Запитала Королева.

– Наскільки я пам’ятаю, – сказав Його Величність, – це або “соня лісова”, або “малиновий кущ”.

– Але “соня лісова” – це ж безглуздо, – заперечила Королева.

– “Малиновий кущ” – теж безглуздо, – вказав Король.

– Тоді як вони можуть відгадати це?

– А вони й не можуть. Моя ідея полягає в тому, що поважному Лорду Келомелу буде заздалегідь по секрету повідомлено, що відповісти, тому він зможе виграти змагання.

– Чи це справедливо? – Запитала Королева із сумнівом.

– Так, звичайно, – сказав Король, – інакше б я цього не запропонував.

Отже, Канцлер офіційно оголосив, що остаточним випробуванням для Лорда Келомела та Кролика стане розгадування загадки, яке досі не вдавалося нікому, окрім осіб королівської крові.

Копії загадки будуть надіслані суперникам, і через тиждень вони повинні прийти і оголосити свої відповіді перед їх величністю та всім двором. Лорд Келомел разом із копією отримав записку, де було сказано таке: «Відповідь: соня лісова. Лист спали. Доброзичливець.»

Призначений день настав і Келомел, і Кролик постали перед їх величністю. Вони вклонилися Їх Величності, і оскільки Келомелу через розтягнуті сухожилля кісточки стояти було боляче, їм дозволили сісти. Канцлер вимагає тиші, і Король звернувся до присутніх, пояснюючи умови змагання:

– Відповідь на загадку, – сказав він, – знаходиться в запечатаному конверті, який я зараз передаю Канцлеру, щоб він розкрив його, як тільки претенденти на престол повідомлять нам, до чого вони додумалися.
Люди, не знаючи, що ще в такому разі робити, поаплодували.

– Лорда Келомела я спитаю першим, – продовжив Його Величність. Він глянув на Його світлість Лорда, і Лорд злегка кивнув. А Кролик, помітивши цей кивок, чомусь посміхнувся.

– Лорд Келомел, – сказав Король, – яку відповідь на цю загадку Ви вважаєте найкращою?

Юний Лорд Келомел намагався виглядати дуже мудрим, тому він сказав таке:

– Є багато можливих відповідей на цю загадку, але найкращою відповіддю здається мені “соня лісова”.

– Нехай хтось запише цю відповідь, – сказав Король.

І шеф-секретар записав: “Лорд Келомел – соня лісова”.

Сторінки: 1 2 3 4

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.7 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Винни –Пух и другие сказки”
Алан Мілн
Видавництво: “Терра”
2001 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: