TOU

Принц Кролик

Казки Алана Мілна

– А Ви, – звернувся Король до Кролика, – що скажете?

Кролик, який провів неспокійний тиждень, шукаючи відповіді, скромно опустив очі.

– Ну! – поспішив Король.

– Ваша Величність, – з явною нерішучістю почав Кролик, – я маю велику повагу до розуму гідного Лорда Келомела, але я думаю, що в даному випадку він помиляється. Відповідь не “блоха водяна”, як він запропонував, а “соня лісова”.

– Я і сказав “соня лісова”! – обурено вигукнув Келомел.

– А по-моєму, він сказав “блоха водяна”, – повторив Кролик усім на подив.

– Він, звичайно ж, сказав “соня”, – холодно зауважив Король.

– А я вважаю: “блоха”, – стояв на своєму Кролик.

– Лорд Келомел – “соня лісова”, – прочитав шеф-секретар.

– Тепер ви переконалися, – вигукнув Келомел, що я сказав “соня лісова”.

– Мої вибачення, – сказав Кролик з поклоном, – тоді ми обидва маємо рацію, це, звичайно, соня лісова».

Канцлер розкрив запечатаний конверт і на здивування майже всіх присутніх прочитав: «соня лісова».

– Здається, Ваша Величність, вони дійсно обидва мають рацію».

Король насупився. Він не міг зрозуміти, яким чином його так перехитрили.

– Чи можу я запропонувати, Ваша Величність, – продовжив Канцлер, – поставити їм зараз ще декілька інших питань, відповісти на які треба у присутності Вашої Величності. Скажімо, кілька завдань із вищої математики, ці знання можуть стати в нагоді майбутньому королю.

– Які питання? – трохи нервуючи запитав Король.

– Ну, от, наприклад, скільки буде сім помножити на шість? – і, затулившись рукою, Канцлер шепнув Королеві: – Сорок два.

Жоден м’яз не здригнувся на обличчі Короля, але він задумливо глянув на Лорда Келомела. А раптом Його світлість Лорд цього не знає?

– Ну, гаразд, – сказав він неохоче. – Яка відповідь?

Шановний Лорд Келомел думав п’ять хвилин, а потім сказав:

– П’ятдесят чотири.

– А Ви що скажете? – Запитав Король Кролика.

Кролик губився в роздумах – що краще сказати. Якщо він буде відповідати як Келомел, він не програє у сутичці, проте правильна відповідь – сорок два. Але ж Король, який ніколи не помиляється навіть в арифметиці, може вважати, що стосовно даного змагання, відповідь «п’ятдесят чотири» більше відповідає майбутньому правителю країни. Або таки безпечніше сказати «сорок два».

– Ваша Величність, – почав він, – існує кілька можливих відповідей на цю надзвичайну головоломку. На перший погляд очевидною видається відповідь «сорок два». Тут можна заперечити, що в цьому рішенні бракує оригінальності. Я давно вважаю, що така передова країна, як наша, має вражати світ новими відкриттями у науці. Давайте погодимося, що в майбутньому сім разів по шість буде п’ятдесят чотири. Але якщо Ваша Величність надає перевагу старим правилам рахунку, тоді Ваша Величність і Канцлер Вашої Величності отримають відповідь сорок два.

Сказавши це, Кролик граційно вклонився Їх Королівським Величностям і своєму опоненту і знову сів.
Король почухав голову, роздумуючи, як вибратися з цієї ситуації.

– Правильна відповідь, – сказав він, – зараз чи в майбутньому – п’ятдесят чотири».

– Запишіть це, – прошепотів Канцлер шеф-секретареві.

– Лорд Келомел запропонував це з першої спроби, Кролик – з другої. Отже, я проголошую Лорда Келомела переможцем.

– Ганьба! – сказав Кролик.

– Хто це сказав? – люто крикнув Король.

Кролик глянув через плече, щоб знайти порушника, але, здається, безрезультатно.

– Однак, – продовжив Король, – щоб люди не сумнівалися, що змагання проводилися абсолютно справедливо, я призначаю ще одне випробування. Оскільки Королю часто доводиться вимовляти повчальні промови перед своїм народом, видається дуже цінною здатність стояти тривалий час на двох ногах; тому наступне випробування буде…

Але в цей момент Лорд Келомел закашлявся так голосно, що Король зупинився і прислухався.

— Цілком вірно, — сказав Король, — тому наступне випробування буде через місяць, коли нога Його Світлості заживе. Майбутнє змагання покаже, хто може довше протриматися лише на двох ногах.

Кролик поплентався до свого лісового будиночка в глибокій задумі.

Жив у лісі один чарівник, який володів багатьма секретами магії. Він (як говорили в навколишніх селах) міг витягати з рота кольорові стрічки, готувати різдвяний пудинг у капелюсі, і діставати не менше десяти пов’язаних разом шовкових хустинок із паперового кулька. І ось, надвечір, з’ївши на вечерю кілька листків салату, Кролик відвідав його.

– Чи можеш ти, – запитав він, – перетворити Кролика на людину?

– Я можу, – сказав чарівник, подумавши, – перетворити пудинг із родзинками на кролика.

– Ця операція, якщо говорити відверто, – зауважив Кролик, – не принесе жодної користі.

– Я можу що завгодно перетворити на Кролика, – додав чарівник із зростаючим натхненням. – Взагалі мені подобається це робити.

Тут у Кролика з’явилася одна ідея.

– А людину ти можеш перетворити на Кролика?

– Я зробив це одного разу. Принаймні, я вже перетворив одну дитину на кроленя.

– І давно це було?

– Вісімнадцять років тому. У Палаці короля Никодимуса. Я показував Королеві та його сяючій Королеві силу моїх чар. Я попросив когось із присутніх позичити мені дитину, не подумавши того моменту, що… Мені передали маленького Принца.

Сторінки: 1 2 3 4

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.7 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Винни –Пух и другие сказки”
Алан Мілн
Видавництво: “Терра”
2001 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: