Птах сурмач і грім

Африканські казки

Одного разу, коли королівська чапля завела свої голосні співи, раптом загуркотів грім, ніби кепкуючи з птаха- сурмача.

— Слухай, громе,— звернувся той до неба.— Всі тремтять від твого мо­гутнього голосу. Але й мене можуть почути дуже далеко.

У відповідь Бог джунглів ще більше розгуркотівся, перекочуючи по небу дзвінкі переливи свого голосу і кепкуючи:

— Ти смієш рівнятися до мене?

— Аякже, я маю на це повне право!

— Добре, ось що ми зробимо: хай кожен з нас крикне своїй дружині, щоб приготувала просяного пива, а завтра підемо й перевіримо, чи вони почули.

— Хай буде по-твоєму,— погодився птах-сурмач.

Бог джунглів тоді загуркотів, загримів так, що здригнулася небесна ши­рочінь, а тварини й люди аж поніміли від жаху.

— Чи чуєш, дружино? Я хочу, щоб назавтра ти приготувала калебас доб­рого пива! Я хочу пригостити ним свого зухвалого суперника.

Птах-сурмач і собі крикнув якнайголосніше, а тоді, очевидно задоволений, розправив крила і пішов у танок.

Наступного дня подалися вони вдвох до села, де на них чекали їхні дру­жини.

Тим часом, якщо дружина Бога джунглів наготувала пива, дружина зухва­лого птаха тільки й змогла, що принести порожній калебас.

— Ти не загадував мені приготувати пива,— пояснила вона здивованому і обуреному птахові-сурмачу.

Присоромлений сурмач більше не наполягав на тому, що має дужий голос. Він зрозумів, правда, трохи запізно, що ніхто не може змагатися з могутнім Богом джунглів.

А щедрий Бог джунглів пригостив пивом свого жалюгідного суперника.

Через пиху іноді забувають про повагу, але пам’ятай, що для змагання з іншими самої зухвалості мало.

Калебас – посудина з гарбуза

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Казки народів Африки”

Упорядник- М. А. Венгранівська

Переклад – М. А. Венгранівська

Видавництво:”Веселка”

Київ, 1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: