Пташка і дерево

Баумволь Рахіль

Присіла пташка на дерево, прощебетала щось швиденько і полетіла. Чекає дерево, сумує – коли ж пташка повернеться і доспіває свою пісню? А пташки все немає і немає.

Але ось вона знову з’явилася, зацвірінькала, покрутила шийкою, пострибала по гілках: «Ой, я зараз …» – і полетіла на весь день. А назавтра принесла соломинку в дзьобі: «Ой, я гніздо собі тут збудую …» – і знову полетіла. Три дня її не було. Коли вона нарешті повернулася, дерево сказало:

– Я вже на тебе гілкою махнула: дуже вже ти непостійна.

– Не шуми, – розсердилася пташка, – я в тебе не на прив’язі!

– А гніздо, яке ти збиралася звити?

– Ой ! Я вже почала вити його на іншому дереві, та передумала. Може, ще до тебе повернуся.

– А якщо я не дочекаюся і піду? Що тоді?

– Насмішила ти мене! – дзвінко засміялася пташка. – З якої це пори дерева йдуть від птахів?

І, випивши росинку з листка, пташка зникла.

Не на жарт розшумілося дерево, дуже прикро йому стало. Прийшли до нього люди.

– Чого тобі? – питають.

– Допоможіть мені піти, якщо можете.

– Чому не можемо? Можемо!

І люди машиною вирубали навколо дерева землю таким собі величезним кубиком. І разом з корінням і землею, відправили його на вантажівці далеко-далеко.

Не встигли посадити дерево на новому місці, як тут же прилетіло птаство і засперечалося, кому на його гілках гніздо вити.

А та, перша пташка, коли надумала повернутися, і справді не застала дерева на місці. Дув вітер, дерева шуміли, і пташці здалося, що вони сміються над нею. Вона полетіла геть, і більше її ніхто не бачив.

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Лицом к солнцу “

Рахиль Баумволь

Видавництво : “Детская литература”, 1969 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: