TOU

Пташки

Оповідання Володимира Сенцовського

У дитячому садку хлоп’ята повісили годівницю. Насипали туди крихт і стали чекати гостей. Першою прилетіла синичка. Радісно зиркнула на малят і ну дзьобати. Смачно! Потім завітав горобець.
Незабаром у пташиній їдальні не було вільних місць.
— А тепер ходімо в кімнату і намалюємо пташок,— запропонувала вихователька Наталя Лук’янівна.
— Згода! — сказали діти.
Андрійко малював, малював, а тоді штовхнув Тимка:
— Глянь, які в мене горобці вийшли.
Тимко зиркнув на малюнок і засміявся:
— Та це ж курчата! Ти ще й квочку намалюй.
Андрійко лиш хитро усміхнувся. За хвилину він знову сопів над папером. Намалював кілька дерев, а на них — шпаківні.

Наталя Лук’янівна  підійшла до Андрійка,  глянула на його роботу.
— А де ж пташки? — спитала вона.
— У своїх будиночках. Надворі холодно, й пташки не хочуть вилітати,— відповів Андрійко.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.2 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Дивень – ранок“

Володимир Сенцовський

Видавництво: “Веселка”

Київ, 1993 р.

2 коментарі
Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: