<

Раз, два – разом

Казки Владіміра Сутєєва

Якось уночі в лісі знялася страшна гроза. Зашумів, загудів вітер, пішов сильний дощ. Звірятка поховалися хто куди, а Лось заховався від негоди під старою ялиною.

Буревій повалив дерево, важкий стовбур міцно притиснув до землі гіллясті роги Лося, і він опинився в пастці.

Вранці на полянку прийшов Їжачок, побачив Лося в біді, сплеснув лапками:

– Ой, бідолаха! Зараз я допоможу тобі.

Спробував підняти дерево. Куди там! Воно й не ворухнулося.

Неподалік, на верхівці берези, Сорока стрекоче:

— Кому жити-живи, кому тут гинути…

Розсердився Їжачок:

– Киш звідси, негідниця!

– Я тобі цього не пробачу, не пробачу! —проскрекотіла Сорока і полетіла.

Прилетіла Сорока в саму хащу лісу, а там під корчем Вовк лежав, зубами від голоду клацав.

— Розлігся тут, Сірий, — застрекотіла Сорока, — і не знаєш, що тебе багата здобич чекає.

Схопився Вовк, загарчав:

– Де здобич?

— Лося придавило деревом. Я тобі дорогу покажу.

Тим часом на галявині Заєць з’явився, став Їжачкові допомагати.

Дістали вони довгу палицю, під стовбур дерева, що впало, підсунули, на пеньок сперли і натиснули що було сил.

— Раз, два — разом!

Дерево навіть не здригнулося.

А лісом до них Вовк біжить, поспішає.

Попереду Сорока летить, дорогу показує.

Назустріч їм Одновухий Вовк.

– Здорово, Сірий. Куди путь держиш?

– Ніколи мені. Багата здобич чекає.

— І я з вами, — гаркнув Одновухий.

Втомилися Їжачок та Заєць. Тільки присіли відпочити — Зайчиха прибігла і давай Зайця лаяти:

— Ось де ти, волоцюго? Вдома обід готовий. Зайченята тебе чекають.

— Бачиш, нещастя яке, — сказав Заєць і на Лося показав лапкою.

Заплакала Зайчиха:

— Як тепер йому допомогти, бідолашному?

Тут плач не плач, треба Лося рятувати. Стала Зайчиха допомагати Зайцю та Їжачку.

В тим часом лісом два вовки біжать, а попереду Сорока летить, дорогу показує.

Їм назустріч Куций Вовк вийшов.

— Куди поспішайте, братики?

– Не затримуй. Здобич на нас чекає велика…

— І я з вами, — загарчав Куцій.

Побігли втрьох.

А біля Лося звірята:

— Раз, два — разом! — кричать Їжачок та Заєць із Зайчихою.

Не вдається розгойдати важке дерево.

Білки з дерева пищать:

– Зараз ми вам допоможемо!

Не знають вони, що вже троє вовків лісом біжать, Сорока попереду дорогу показує.

Втомилися сірі розбійники, захекалися.

Сорока їх підбадьорює:

– Ще трошки, вже зовсім близько.

Близько не близько, та чи встигнуть? Але і звірята не лінуються.

— Раз, два — разом! — Їжачок, Заєць, Зайчиха і білки дружно навалилися на важіль, і стовбур дерева почав підніматися.

Повз Мишка пробігала.

— Що це робиться?

— Гей, Мишко, іди сюди швиденько, допоможи нам!

— Зараз, тільки жабу покличу.

Прискакала Жаба, і разом з Мишкою стали вони допомагати. Знову всі натискають на важіль, гнеться він, того й дивись, зламається.

— Раз-два…

Ще вище піднявся стовбур дерева.

А тут якраз Мураха повз пробігала.

Побачив Їжачок Мураху, кричить:

— Гей, Мурашко, допоможи нам!

Збігла Мураха на високу гілку і звідти стрибнула вниз прямо на кінець важеля.

– Разом!

Ще підняли стовбур дерева та звільнили бідного Лося.

– Ура! — закричали звірята.

А Лось низько вклонився всім і сказав:

— Дякую вам, друзі. Врятували ви мене. А тобі, Їжаче, особлива подяка.

— Це Мураха допомогла, — сказав Їжачок. — Якби не вона…

– Що ви? — зніяковіла Мураха. – Я така маленька!

— Маленька, а велику справу зробила!

Коли вовки прибігли на галявину, там уже нікого не було.

— Де ж, де, здобич? — загарчали вони.

— Чесно, не знаю, — застрекотіла Сорока, — і хто це Лося звільнив? Ніяк не второпаю …

Тут з-під стовбура ялини, що впала, виповзла маленька Мураха і гордо сказала:

– Це я. Я його визволила!

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Все сказки и картинки”

В. Сутеев

Видавництво: “АСТ”, 2016 р.

Залишити коментар