ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Різдвяне порося, яке так і не стало різдвяним поросям

Нерман Ейнар

До Різдва залишалося два тижні, і всі в садибі були зайняті приготуваннями. Потрібно було стільки всього встигнути: зрубати ялинку, придумати різдвяні подарунки і, головне, приготувати різдвяне частування. А для цього потрібно було зарізати порося – адже воно завжди було головною стравою різдвяного столу.

– Ой, вже скоро різдво, – зітхнуло маленьке порося, і сльози покотилися у нього з його очей. Воно лежало у свинарнику, і невеселі думки обступили його. Він знав, що буває на різдво. Коли він був зовсім маленьким, мама все йому пояснила.

– Щороку, – сказала вона, – одного з поросят роблять різдвяним… Йому вставляють у рот велике червоне яблуко, закладають за вуха петрушку і кладуть на велику тарілку. Це, зрозуміло, велика честь, але жахливо, що його обов’язково повинні заколоти.

“Шкода залишати такий чудовий свинарник заради того, щоб принести задоволення всім цим людям у садибі”, – думало порося. Особисто в нього немає жодного бажання. Ні, цього разу він їх усіх перехитрить. Він просто втече, вибереться на дорогу і піде блукати білим світом. Мабуть, знайдеться таке містечко, де бідне маленьке поросятко зможе жити в мирі і спокої, де немає таких людей, які можуть раптом заколоти тебе і з’їсти.

Тільки як втекти? Багато разів він бачив, як піднімалася засувка на дверях, що вели на подвір’я. Якщо стати на задні ноги, припідняти засувку і штовхнути двері, тоді… Тоді він опиниться на волі!

Сказано зроблено. Воно стало на задні ноги, дотягнулося п’ятачком до засувки, підняло її, і двері відчинилися. Ще секунда – і порося вискочило у двір. Але перш ніж піти, воно вирішило попрощатися з друзями. Адже цього вимагала звичайна ввічливість, а Крихітка Нюфф був добре вихованим поросятком.

Почати треба було з тітоньки Рози, старої корови. Це вона давала таке густе, надзвичайно смачне молоко. Іноді і йому трохи перепадало.

– Доброго дня, тітонька Роза, – прохрюкало поросятко. – Я прийшов попрощатися зі всіма моїми друзями. Вирішив піти блукати світом. Завтра вранці різатимуть порося для різдвяної вечері, а я надто ніжний і чутливий, щоб брати участь у такій справі.

– Дурниці, – сказала тітонька Роза. – Не може таке маленьке поросятко, як ти, само блукати по білому світлу. Ні, ми придумаємо щось краще. Ходімо, порадимося з куркою, тіткою Хенною. Вона, мабуть, сидить, на своєму сідалі.

І вони пішли до тітки Хенні, курки.

– Ми прийшли порадитися, – сказала тітонька Роза. – Здається, це маленьке поросятко збираються заколоти до Різдва. А він, уяви собі, втік, щоб самому піти блукати по білому світу. Але він ще надто малий для цього. Як ти вважаєш?

– Знаєш що, – сказала тітка Хенна, – чому б тобі не порадитися з котом Монсом? Він напевно придумає щось слушне. До того ж, він завжди знає про все, що робиться в садибі. Зачекайте, я теж піду з вами, і вона злетіла зі свого сідала. Утрьох вони підійшли до будинку і зупинилися біля сходів, що вели на горище.

– Не знаю, як сьогодні, але зазвичай він спить там, нагорі, – сказала курка, і тільки вона встигла промовити ці слова, як усі почули муркотіння, що долинало з горища…

– Му-у-у, це ти, коте Монсе? – Запитала тітонька Роза.

З’явилася заспана морда кота Монса.

– Що завгодно паням? – потягнувшись, здивовано спитав він.

– Ми прийшли до тебе за порадою, – сказала тітонька Роза. – Бачиш, ось це маленьке поросятко збираються заколоти до Різдва, а він втік, щоб самому піти блукати білим світом. Тільки нам здається, він ще надто малий для цього.

– Так, шановні друзі, – після деяких роздумів сказав кіт Монс, – поставили ви мені завдання. Але зачекайте, чому б вам не поговорити з щуром Малюком. Він точно дасть гарну пораду.

– Здається, хтось тут вимовив моє ім’я, – почувся писк, і з соломи висунувся щур Малюк.

Тітонька Роза запитала, чи не порадить щур Малюк, що їм робити.

– Розумієш, ось це маленьке поросятко збираються заколоти до Різдва, він втік і вирішив сам піти блукати білим світом Тільки ми думаємо, що він ще занадто малий для цього: Ти ж такий розумний, придумай щось.

– На мою думку, – сказав щур Малюк, – я знаю, що робити. Вам потрібно піти до старої фру Сови. Вона, живе у дуплі великого засохлого дерева, ось тільки вдень вона завжди спить. Зате тільки вона зможе дати саму мудру пораду. Мабуть, я також піду з вами.

Він взяв свій ліхтар, і всі знову вийшли на дорогу: поросятко, тітонька Роза, курка Хенна, кіт Монс і щур Малюк.

– Фру Сова! – закричали вони всі разом, підійшовши до старого засохлого дерева, де жила сова, і постукали по ньому, щоб її розбудити.

– Що там ще таке? – почувся скрипучий сонний голос.

— Будь ласка, гляньте, фру Сова, — знову закричали вони хором, — ми прийшли до вас за порадою. Розумієте, це маленьке поросятко збираються заколоти на різдво, а він втік, щоб самому піти блукати білим світом.. Тільки ми думаємо, що він ще дуже малий для цього. Фру Сова, ви така мудра, скажіть, що нам робити?

– Що робити? – фру Сова виглянула з дупла і замислилась. – А що, коли нам усім влаштувати страйк? Ну, знаєте, так завжди роблять люди. Ти, Розо, перестанеш давати молоко, ти, курко, не нестимеш яйця, ти, коте Монсе, перестанеш ловити мишей, а ти, Малюче, з’їси все тісто, приготовлене для різдвяних пампухів. Ну а я поговорю з ялинкою і розповім їй про підступні задуми людей. І коли ялинка дізнається, що її збираються зрубати на різдво, у неї від страху осипляться всі голки. Ну а якщо я розповім різдвяним свічкам про те, що чекає на це бідне порося, від жалю вони зовсім розплавляться, тож до Різдва не буде жодної різдвяної свічки. Гарне Різдво буде в садибі.

Сторінки: 1 2

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: