Різдво в будинку гномів

До Різдва залишався лише один день, але роботи у гномів не ставало менше. А все тому, що їх дорога Білосніжка обіцяла провести цей самий прекрасний і урочистий день разом з ними!
Гноми старанно протирали шибки у віконцях, мили посуд, підмітали підлогу та полірували стіл.
Вони дуже старалися, тому що знали – Білосніжка найбільше цінувала чистоту та порядок.

— Все працюємо, і працюємо, і працюємо, – буркотів за своїм звичаєм Буркунчик. — Бігаємо, як на пожежі, лише Задумчик як завжди байдики б’є!

Задумчик не звертав жодної уваги його уваги на закиди Буркунчика. Він був зайнятий дуже важливою справою: спостерігав за павуком, який зіткав у кутку кімнати густе павутиння.

Налюбувавшись на павука, Задумчик пішов у ліс, подивитися, як Мудрунчик і Буркунчик спилюють
ялинку.

— Ми вибрали найкрасивіше деревце у всьому лісу! – гордо вимовив Мудрунчик. Буркунчик як завжди мовчав, посміхаючись у весь рот.

Коли ялинка вже стояла у хатинці, гноми почали її одягти. Вони прикрасили гілки саморобними іграшками та різнокольоровими гірляндами, а на верхівку одягнули зірку. Задумчик був дуже зайнятий … Він спостерігав, за тим, що роблять інші.

—Білосніжка напевно дуже зрадіє, коли побачить таку чистоту, – сказав Дрімунчик, збиваючи подушку.

—Я впевнений, що нас чекає найкраше у світі Різдво – добавив Стидунчик, який закінчував замітати підлогу.

А Веселунчик і Чхунчик носили поліна до пічки.

Мудрунчик зайнявся приготуванням тіста, а Буркунчик варив пшеницю до куті, яку належало їсти напередодні Різдва. Загалом усі були страшенно зайняті. Тому ніхто не зауважив, що в хатинці декого не вистачає..

А не вистачало Задумчика, який вирішив зустріти Білосніжку. Він одягнув теплу курточку, рукавиці і пішов у ліс.

Задумчик був впевнений, що легко знайде потрібну стежку. День був чудовий, яскраво світило сонечко, під ногами скрипів сніг і сніжинки м’яко падали на землю. Раптом сніг почав падати сильніше. Спочатку, це сподобалось Задумчику, він танцював разом з сніжинками і ловив їх ротом.

Але почалася справжня хуртовина. Небо затягнуло хмарами і стало зовсім темно. Рукавички у Задумчика геть промокли. Він зняв їх і повісив на дерево, а потім почав пробиратися крізь кучугури, які з кожною хвилиною ставали дедалі вищими.

Незабаром бідолаха остаточно заблудився. Дерева, що накинули товсті снігові ковдри, здавалися йому абсолютно однаковими. Задумчик не знав, куди йти. До того ж, він втомився і зголоднів. Нещасний гном вирішив сховатися
під розлогою ялицею. Він примостився під її гілкою, зігнувшись у три погибелі. «Де ж Білосніжка?» – сумно думав він. Йому здавалося, що якщо він почекає ще трошки, принцеса обов’язково з’явиться. Так, так, ще трошки – і вона прийде!

А Білосніжка в цей час все ще була у замку і пакувала подарунки для гномів

— Невже я знову їх побачу! – раділа вона. — Я так давно не навідувалася до лісового будинку…

— Няв-в-в-в! – Невдоволено відповіло їй кошеня.

Білосніжка зняла кошенятко зі столу.

— Я йду ненадовго, обіцяю, – ласково прошепотіла йому принцеса. – А коли повернуся, ми влаштуємо у замку чудовий різдвяний бал!

Прощаючись з Білосніжкою, принц накинув їй на плечі теплу пелерину.

— Дивись не застудися, – сказав він. – А я буду сумувати і чекати.

— Ой, вже так пізно! – вигукнула Білосніжка.

На прощання вона помахала принцу рукою.

— Вранці повернуся! – пообіцяла вона.

Принц ще довго махав їй хустинкою з самої високої башти замку.

— До побачення.- Кричав він. І не забудь передати гномам мої самі сердечні вітання.

Силует Білосніжки ставав все меншим і меншим і нарешті зник у лісі. Принц так уважно стежив за своєю коханою, що зовсім не помітив грізної чорної хмари, яка пливла небом. І ось вежі затягнуло чорною пеленою, а замок стало засипати лапатим снігом. Почалася справжня снігова буря.

А Білосніжка тим часом квапливо йшла через ліс. Вона дуже поспішала до своїх маленьких друзів. Принцеса раділа зустрічі з лісовим звірятками та птахами, які завжди були такими добрими до неї. Над її головою зібрався цілий галасливий крилатий німб з птахів. А невдовзі до Білосніжки прискакала сім’я зайців.

— Веселого вам Різдва! – побажала їм принцеса

– А, це ти, мій маленький єнот! Привіт, друже! – ласкаво звернулася вона до звірятка з смугастим хвостом.

Тут до неї приєдналися білки. А за білками на стежку вийшло оленятко. Білосніжка ласкаво гладила всіх звіряток і щасливо усміхалася.

Навколо принцеси зібралося стільки лісових мешканців, що вона навіть не помітила різкої зміни погоди. Не зважаючи на сніг, Білосніжка присіла на пеньок і стала розповідати звіряткам останні новини.

— Ви знаєте, мої дорогі, що я йду відвідати гномів? А може ви мене проводите? Я вас усіх запрошую. Гноми теж, напевно, будуть раді вас бачити.

І весела компанія рушила в дорогу. До будиночку гномів було ще далеко, а сніг йшов все сильніше та сильніше. Через хуртовину Білосніжка вже не впізнавала добре знайому їй місцевість.

— Я така рада, що ви зі мною, – дякувала вона звіряткам. – Без вас я ніколи не знайшла б дороги.

Раптом Білосніжка встала як укопана.
Під великим деревом вона помітила якусь дивну фігуру. Звичайно ж, це був нещасний Задумчик, тремтячи і клацаючими зубами від холоду. Він чекав Білосніжку дуже, дуже довго. Так довго, що сніг засипав його мало не з головою. Проте мрії бідолахи здійснилися – принцеса нарешті прийшла!

Сторінки: 1 2