<

Ромашки у січні

Казки Михайла Пляцковського

Цуценя Тявка і каченя Крячик дивилися, як на подвір’ї кружляють сніжинки, і тулилися один до одного, щоб було тепліше.

– Холодно! — клацнуло зубами цуценя.

— Влітку, звичайно, тепліше… — сказало каченя і сховало дзьобик під крило.

— А ти хочеш, щоб зараз настало літо? – спитав Тявка.

– Зараз? Відразу?

–  Звісно!

– Хочу. Але так не буває…

Цуценя дістало аркуш паперу та коробку з різнокольоровими олівцями. За кілька хвилин він показав свій малюнок змерзлому Крячику. На аркуші зеленіла трава і скрізь світилися маленькі сонечка ромашок. А над ними в кутку малюнка сяяло справжнє літнє сонце.

— Це ти добре вигадав! — похвалило Тявку каченя. — Я ще ніколи не бачив ромашок… у січні!

На землю, як і раніше, падав сніг. Цуценя і каченя дивилися на веселі квіти, здавалося їм, що настало добре ромашкове літо. І стало їм дуже тепло.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.6 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Джерело:

“ Солнышко на память”

Михайло Пляцковський

Видавництво: “Советская Россия”, 1975 р.

Залишити коментар