Розумна Тамара
Оповідання Михайла Зощенка
Мешкає в нашій квартирі один інженер.
Бувають такі вчені інженери з вусами і в окулярах.
І ось одного разу цей інженер на щось захворів і поїхав на південь лікуватися.
Ото він поїхав на південь і закрив свою кімнату на замок.
Минає три дні, і раптом усі мешканці чують, що в кімнаті інженера жалібно нявчить кішка.
Одна мешканка каже:
— Цей інженер якийсь нахаба. Він поїхав на південь, а в кімнаті залишив кішку. І тепер ця бідна тваринка, мабуть, загине без їжі і без пиття.
Тут усі мешканці розсердилися на інженера.
Один мешканець мовив:
— У цього інженера дірява голова. Як це можна залишати кішок без їжі цілий місяць. Кішки від цього вмирають.
Інший мешканець запропонував:
— Давайте зламаємо двері.
Тут надходить кербуд. Він сказав:
— Ні, двері не можна ламати без дозволу інженера. А маленький хлопчик Миколка каже:
— Тоді давайте викличемо пожежну частину. Пожежники приїдуть, швидко приставлять драбину до вікна і врятують кішку.
Кербуд не погодився:
— Якщо немає пожежі, то пожежників викликати не можна. За це штраф накладають.
Одна маленька дівчинка Тамара каже:
— Знаєте що: давайте годувати цю кішку через двері. Я зараз принесу молока і наллю під двері. Кішечка це побачить і поїсть.
Тут усі мешканці засміялися:
— Браво! Вона добре придумала.
І всі мешканці почали з цього дня годувати кішку через двері. Хто суп під двері підливав, хто молоко, хто воду.
Хлопчик Миколка навіть цілу рибу підсунув. А потім він знайшов на сходах здохлу мишку і теж умудрився просунути її під двері.
Кішка їжею була дуже задоволена, вона радісно мурликала за дверима.
Так минув цілий місяць, нарешті приїжджає інженер.
Одна старенька мешканка йому й каже:
— Інженере, вас треба на півроку посадити в тюрму, хіба можнй так мучити тварин. Треба до людей і до тварин добре ставитися. А ви свою кішечку залишили в кімнаті без їжі і без пиття. І вона могла померти, якби ми не здогадалися під двері молоко підливати. Ой, хутчіш відчиніть двері і подивіться, як ваша кішечка почувається. Можливо, вона хвора і лежить з температурою на вашому ліжку.
— Про яку кішку ви кажете? Ви ж знаєте, що я кішок у себе ніколи не тримав. І ніяких кішок у мене ніколи не було. І нікого я не міг зачинити у своїй кімнаті…
Мешканці кажуть:
— Ми нічого не знаймо. Тільки знаємо, що у вашій кімнаті цілий місяць живе кішка.
Інженер швидко відчиняє двері, і всі мешканці і він сам входять до кімнати.
І всі бачать — на дивані лежить гарненька руденька кішка. Вона на вигляд здоровенька і веселенька і анітрохи, як видно, не схудла.
Інженер розгубився:
— Нічого не розумію. Звідкіля у мене на дивані ця руденька кішка? Коли я від’їжджав, її не було..
Хлопчик Миколка каже, поглядаючи весь час на вікно:
— Там кватирка відчинена. Напевно, кішка гуляла по карнизу, побачила відчинену кватирку і плигнула до кімнати.
Інженер дивується:
— Але чому ж вона тоді назад не пішла? Дівчинка Тамара сказала:
— А ми її дуже добре годували, ось вона і не захотіла піти, їй тут сподобалося.
Інженер вигукує:
— Ой, яка гарненька розумна кішечка! Я тоді її залишу в себе.
Дівчинка Тамара каже:
— Ні, цю кішечку я вирішила забрати собі. Тут усі мешканці засміялись:
— Так, ця кішка належить Тамарі, оскільки Тамара придумала, як її годувати, і цим врятувала її від загибелі.
Інженер сказав:
— Правильно. А я подарую ще Тамарі десять мандаринів, які привіз з півдня.
І він подарував їй десять мандаринів.
Джерело:
“Оповідання”
Збірка
Михайло Зощенко
Видавництво: “Веселка”
м. Київ, 1991 р.