Розумний старий

Було таке чи й не було, а жив собі колись один цар-падишах. І наказав він, щоб усі його підлеглі відводили старих немічних людей в пустелю й там кидали напризволяще. А в одного падишахового слуги-нукера був дуже-дуже старий батько. Посадив юнак батька на спину та й поніс у пустелю… Ніс-ніс, аж стомився. Тоді взяв та й сів на горбочку. Коли це старий батько як засміється.
– Чого це ти, батьку? Я тебе несу в пустелю, а ти смієшся? Чому б це?
– О, синку, згадав я ті роки, коли й сам був молодий і теж ніс свого батька в пустелю. Навіть на цьому самому горбочку відпочивав. Тепер і мій час прийшов. Недарма кажуть: «Дійшла черга до собаки, дійде й до вовка». Постарієш – понесе й тебе син у пустелю. Ось чому я засміявся.
– Ой, тату, тоді я не покину тебе в пустелі,– сказав син і, взявши батька на плечі, поніс його додому. А там сховав його в скрині, замкнувши кришку. Випускав батька звідти тільки тоді, коли довкола не було людей. Нагодує, напоїть та й знову заховає.
Аж це скликає падишах своїх нукерів та й загадує їм:
– Збирайтеся в похід, я вирушаю до джерела Зем-зем (Зем-зем – джерело в місті Мекка, воду якого мусульмани вважають цілющою), щоб напитися цілющої води.
Прийшов додому юнак та й хвалиться батькові новиною, а той і мовить:
– Слухай, сину, уважно, що я тобі казатиму. Зробиш, як я пораджу, то знайдеш джерело Зем-зем.
– А чи не краще, якби й ти в скрині помандрував із нами?
– Гаразд,– відповідає батько,– але тоді візьми з собою рибу, бика й кавунового насіння.

Взяв син із собою, що батько загадав, та й вирушили в похід.
От пройшли вони чималу путь, кілька разів уже й заночували в дорозі. Коли це батько й каже:
– Сину, незабаром пустеля, а у вас вода вже ось-ось закінчиться. Випусти тоді наперед бика і йди за ним. У тому місці, де бик почне копирсати рогом землю, копай – там буде вода.
От ідуть вони далі, аж падишах і питає юнака:
– А нащо ти ведеш бика?
Юний нукер і одказує:
– Коли в нас не стане води, він нам знадобиться.
Невдовзі падишах із нукерами досягли пустелі, і така їх стала мучити спрага, що хоч помирай.
Випустив тоді юнак наперед бика, і де той почав копирсати рогом землю, заходився копати з товариством криницю. І скоро звідти потекла вода. Побачив це падишах та тільки подивувався.
А товариство напилося води, відпочило та й знову в дорогу. Батько й каже синові:
– Тепер висип у розлиту воду кавунове насіння. Коли повертатимемося, якраз кавуни поспіють.
Син так і вчинив. Поїхало товариство далі. Якогось там дня старий батько й каже:
– Сину, вже незабаром джерело Зем-зем. В тому місці, куди ми їдемо, сорок джерел, але цілюща вода тільки в одному з них. Люди питимуть з першого-ліпшого джерела, а ти спершу випускай туди рибину – в якому вона оживе, це і буде цілюще джерело Зем-зем. Ти сам напийся і в дзбан набери.

І справді, невдовзі приїхали вони до сорока джерел. Кинулися люди тамувати спрагу, де кому забаглося, тільки юний нукер спершу пускав у воду рибину. Аж це в одному джерелі вона ожила та так і вислизнула з юнакових рук. Напився тоді нукер цієї цілющої води ще й у глек набрав.
Воїни царя, напившись самі, згадали про свого володаря і понесли йому свої посудини з водою. Але від їхньої води царю не ставало краще . Розгнівався цар, ногами затупотів:
— Обдурили мене звіздарі та чарівники. Але тут підійшов син старого.
— Не гнівайся, великий пане, а спробуй краще моєї води.
Хоч і набридла царю вода, а таки відпив ковток. Відпив і сивого волосся у бороді — як не бувало.
Зрадів цар і, каже нукерові:
– Проси у мене що хочеш! Будь-яке твоє бажання здійсню, але відкрий мені свою таємницю.
Упав нукер у ноги цареві.
— Пане, я відкрию тобі таємницю, але чи пробачиш ти мені провину мою?
– О, нукере мій! Ти врятував мене від смерті і від старості і тому ти гідний прощення, якою б не була твоя провина.
— Тоді вислухай мене, пане, — і нукер почав свою розповідь:
— Коли настав час, я, як і належить людям нашого царства, поніс старого батька в пустелю. А він засміявся і сказав мені: «У молодості я теж покинув батька у пустелі. Ось і моя черга настала». І тоді я почекав ночі, приніс батька додому і сховав у скрині. Ось вона, ця скриня. У ній – мій батько. Це він показав мені спосіб знайти серед тисяч джерел – джерело цілющої води.
Здивувався цар, замислився.
Нукера він вибачив, батька його не зачепив, а повернувшись додому, скасував старий жорстокий закон.

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 15

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Царь-Обжора”
Туркменские народные сказки
1983 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: