Рудий

— Наші зниклі речі!.. — закричала мама та кинулася до величезної дерев’яної скрині.

Задавнена хвороба

— Ну, апчхи… все, — прошипіла стара, діставшись-таки до кошеняти та схопивши його ручищем.

Рудий шипів і пручався в сталевих обіймах відьми. Та раптом стара відпустила його, сіла на ослінчик і заплакала.

— Я все життя хотіла мати котика. А мені з дитинства казали, що в мене на котів алергія — апчхи!

Подумаєш, чихання, апчхи! Тієї миті Рудий помітив, як перламутровий лебідь з плеча Лілії перелетів і сів поруч зі старенькою.

— Від алергії є ліки. А от з холодним серцем — складніше, — промовила мама Левка. — Утім, якщо ви повернете мені мою старовинну кулінарну книжку, я приготую для вас найсмачніший у світі десерт, від якого теплішає на серці.

Відьма насправді виявилася колишньою вчителькою математики, яка вже давно жила сама, і її серце від самотності перетворилося на крижинку. А десерт мами Лілії і справді був цілющим: і серце відьми відтануло, й алергія минулася.

Тепер Єлизавета Степанівна (так звали стареньку) скільки завгодно могла гладити Рудого по середах, коли він приходив із Левком до неї на уроки математики. Левко і так добре вчився, а тепер математика для нього — найлегший предмет.

Сторінки: 1 2 3 4