Рушниця Амбросіо

Жив собі чоловік на ім’я Амбросіо і мав він гарний будинок. А його сусідові дуже хотілося той будинок придбати.
Умовляв він Амбросіо, умовляв — і той нарешті погодився про­дати будинок. Але сказав:
— Я продам тобі свій будинок, тільки залишу собі в ньому одну кімнату. Ту, що в самій середині…
— Про мене, залишай,— погодився сусід.
Отак Амбросіо продав свій будинок.

Проте він був мисливецем і щоночі вибирався на полювання. Пе­ред тим заходив до своєї кімнати, брав рушницю, а тоді йшов на лови. Та щоразу Амбросіо повертався, бо рушниця в нього ла­малась, і він змушений був ремонтувати  її.
Отак ніч по ночі вештався Амбросіо то в кімнату, то з кімнати, бо знов і знов ламалася в нього рушниця. Він клепав по ній молот­ком і не давав спати новому господареві.

Кінець кінцем, тому, хто купив будинок, набридло вставати що­ночі й відчиняти двері. Гукнув він Амбросіо і сказав йому в роз­пачі:
— Віддаю тобі твій будинок, усе твоє майно — тільки дай мені спокій!
І пішов геть.

Отак Амбросіо повернув собі назад будинок. Гроші теж за­лишилися йому. Отож, коли в людини щось не клеїться, прислів’я каже, що це все одно, що рушниця Амбросіо, яка весь час ла­мається.