Рибалка з сопілкою
Езоп
Жив собі колись молодий рибалка. І, всім на
диво, чудово грав на сопілку. Хто його почує-
не зрушить з місця, доки не дослухає. А
хлопець візьме, бува, з собою сопілку в море
та й виводить при місяці прегарні мелодії.
– То ти рибалка чи музика? – часто питали
його.
– І рибалка, і музика,- відповідав той.- Хіба
одне одному вадить?
Якось уранці взяв рибалка сіть і сопілку
та й поплив до високої скелі, що одна-однісінька
стриміла з води далеко від берега. Довго
сидів на голому камін-ні, милуючись
нескінченним танком хвиль. І сяйнула нараз
йому думка.
Ну ж бо заграю: може, риба заслухається,
може, заворожить її моя сопілка і вийде вона
моря на камінь?! Тоді мені тільки й діла, що
позбирати її в кошик; не треба буде
морочитися сіткою! [119]
Та й ну одна за одною награвати найкращих
пісень.
Час збігав, але жодна рибина чомусь і носа
з води не висунула.
Бачить рибалка – нічого не виходить.
Поклав сопілку, взяв сіть і закинув. А як
почав витягати – одразу відчув: там повно
риби. Повибирав, і бідолашна риба забилася
на березі.
– Еге,- каже хлопець,- коли я тобі грав, то ти
не танцювала. Тепер танцюй не танцюй – я вже
більш не гратиму!