Саламанський виноград

Жив колись король, і була в нього дочка-наречена надзвичайної краси. А у його сусіда, теж короля, було троє парубків-синів. І всі троє закохалися в принцесу.

– Для мене всі ви однакові, – сказав братам батько принцеси. – Нікому з вас я не можу віддати переваги. Але щоб ви не сварилися через мою дочку, вчинимо так. Відправляйтеся мандрувати світом. Хто з вас через півроку повернеться з найкращим подарунком, той і стане моїм зятем.

Вирушили брати у подорож, і там, де великий шлях розходився на три дороги, розлучилися.

Минув один місяць, другий, третій, а старший брат все ще не знайшов подарунка, гідного прекрасної нареченої.

– Чи не хочете купити чудового килима? – запропонував йому якось торговець в одній дуже далекій країні.

– Тільки килима мені й не вистачає, – посміхнувся принц. – В моєму палаці стільки килимів, що їх стелять навіть на кухні.

– Але таких килимів, з секретом, ви ніде не знайдете.

– А що ж це за секрет?

– Щойно хтось сяде на мій килим, як він злетить у повітря. За день ви можете пролетіти сто миль!

У захваті принц клацнув пальцями.

– Це якраз те, що мені потрібно! Скільки ж ви хочете, любий мій?

– Сто скудо, ані більше, ані менше.

– Гаразд, – сказав принц і відрахував сто скудо.

Тільки він ступив на килим, як той птахом злетів до хмар, понісся над горами і долинами і опустився біля остерії, де брати умовилися зустрітися через півроку. Але його братів там ще не було.

Середній брат все ще був у дорозі. Він відвідав багато різних країн, але не знайшов підходящого подарунка. І от одного разу він зустрів бродячого торговця, який вигукував:

– Підзорні труби, найкращі підзорні труби! Молодий сеньйоре, чи не хочете купити підзорну трубу?

– Навіщо мені вона? – Сказав принц. – Вдома у мене багато підзорних труб найкращої якості.

– Присягаюся, що підзорної труби з таким секретом, як у цих, у вас немає жодної, – сказав торговець.

– А що в ній особливого?

– У таку підзорну трубу видно все, що робиться на відстані ста миль, і навіть крізь стіни!

Зрадів принц:

– Тоді це якраз для мене! Скільки ж це коштує?

– Рівно сто скудо.

– Ось сто скудо. Дай мені одну трубу.

Купив середній брат подарунок і поспішив до місця зустрічі. Там він застав старшого брата, і вони разом стали чекати на молодшого.

А наймолодший брат усі шість місяців шукав подарунок, але так і не знайшов нічого підходящого. Зневірившися, він рушив у зворотній шлях, але тут йому зустрівся торговець фруктами, який вигукував:

– Кому саламанського винограду! Купіть саламанський виноград!

Принц ніколи не чув про саламанський виноград, на батьківщині в нього такого не було. От він і запитав у торговця:

– Що це за виноград у тебе?

– Саламанський виноград, це найсмачніший виноград, а ще він має чудесну силу.

– Що ж це за сила?

– Одна виноградина повертає до життя помираючого.

– Скільки ж коштує твій виноград?

– Вам, пане, я поступлюся по сто скудо за виноградину.

В кишені у принца було триста скудо, і він купив тільки три ягідки, дбайливо загорнув кожну, поклав у скриньку і вирушив туди, де на нього чекали брати.

Зустрілися брати і стали питати один одного, хто що купив.

– Я? … – Каже старший. – Та от… Один килимок…

– А я – підзорну трубу, – говорить другий.

– А я – трохи фруктів. Більше нічого, – сказав третій.

– Цікаво, що зараз відбувається у нас вдома і в палаці принцеси? – Сказав один з братів.

Середній брат узяв підзорну трубу і наче ненароком направив її у бік рідного дому. Там все було по-старому. Він подивився у бік сусіднього королівства, де був палац їхньої коханої, і жахнувся.

– Що ти побачив? – Запитали брати.

– Знаєте, що я бачу? У палаці нашої принцеси багато карет, люди плачуть і рвуть на собі волосся. А в палаці доктор і священик у головах чийогось ліжка … Та це ж ліжко принцеси! Ось і вона, бліда й непорушна. Вона вмирає!

– Що ж нам робити? Адже до королівства більше п’ятидесяти миль!

– Не турбуйтеся, встигнемо! – Сказав старший. – Скоріше на мій килим!

Килим миттю примчав їх до палацу, влетів через вікно до кімнати принцеси і опустився біля її ліжка.

Молодший брат вийняв зі скриньки три саламанські виноградини і одну з них вклав у бліді уста принцеси. Ледве проковтнула вона ягоду, як одразу ж відкрила очі. Принц, не втрачаючи ні секунди, дав їй другу. На обличчі принцеси заграв рум’янець. А після третьої вона глибоко зітхнула і підвелася з ліжка. Принцесу було врятовано. Потім наречена встала з ліжка і наказала служницям принести її найкращу сукню.

Всі дуже раділи, і молодший брат сказав:

– Ну от я і переміг! Принцеса стане моєю дружиною: якби не саламанський виноград, вона б померла.

– Ні, братику, – заперечив середній, – якби не моя підзорна труба, і якби я не сказав, що принцеса вмирає, виноградини були б ні до чого. Я одружуся на принцесі.

– Пробачте, брати, – мовив старший, – ніхто не може відняти у мене принцеси. Чого варті ваші заслуги у порівнянні з моіми? Ми прилетіли сюди вчасно на моєму килимі, а не на підзорній трубі й не на виноградинах.

Щоб припинити їхню сварку, королю довелося віддати руку принцеси четвертому нареченому, який з’явився до палацу без подарунка.