TOU

Салім-богатир

Таджицькі народні казки

– Дівчино мила, чому ти тут, у девовій оселі?

– Я дочка падишаха далекої країни, – мовила дівчина,– Була я однісінька в батька-неньки. Вони любили мене, пестили, голубили. Одного разу закортіло мені вийти в сад. Не встигла я ступити й десяти кроків, як щось страшне схопило мене й принесло сюди. Уже згодом я дізналася, що то був дев.

– Тепер ти вільна. Коли хочеш, відвезу тебе до батьків. Бранка погодилася. Сів богатир на девового коня, посадив дівчину позад себе, махнув нагайкою і полетів. Летіли вони три дні й три ночі й добулися до міста, де жили красунині батьки. Перед містом стріли вівчаря й сказали йому:

– Піди до падишаха й передай добру звістку – повертається його донька.

Зрадів володар, вийшов назустріч й повів доньку з богатирем до палацу. Дівчина розповіла все, й падишах із вдячністю мовив богатиреві:

– Ти визволив мою єдину доньку з пазурів дева, тож будь моїм зятем.

Богатир дав згоду. Справив падишах весілля й віддав за нього доньку.

Минав час. Раз Салім уві сні тяжко зітхнув. Почула дружина й питає:

– Може, в тебе десь є наречена, краща за мене, що так тяжко зітхаєш?

– Не наречена, – мовив богатир,– Я покинув батьківщину, щоб розшукати своїх батьків. Обходив багато країв, а їх і досі не знайшов.

– Не журися, коханий. Якщо ти їх шукаєш, я теж подамся з тобою, – утішила його дружина.

Вранці богатир попросив у падишаха дозволу і вони разом з дружиною рушили в дорогу.

Багато вони земель сходили, та ніде не зустріли Салімових батьків.

Нарешті вийшли до річки й побачили гурт людей, а серед них1 молодого дужака. Той закидав величезного невода, витягав повний риби, а люди набирали в торби й ішли собі.

Підступив богатир до рибалки і попрохав невода. Рибалка дав. Узяв Салім невода, закинув і витяг силу-силенну риби.

Подивився юний рибалка захоплено й запросив богатиря до себе в гості.

Батько в юнака був хлібороб. Увечері повернувся він з поля, Привітався з гостем і питає:

– Ви, бачу, нетутешні, звідки і куди йдете?

– Ми прибули здалеку, сам я з такого-то міста,– мовив Салім. – Розшукую своїх батьків.

– З такого-то міста, кажеш? – спитав старий з цікавістю,–. А хто твої батьки, як їх звати?

– Батько мій був падишахом, мама – пастухова донька…– і богатир розповів про всі свої пригоди.

Вислухав його старий і кинувся обіймати богатиря:

– Сину мій,– мовив.

Прибігла ненька, пригорнула сина, обцілувала. А молодий рибалка й собі кинувся братові на шию.

Усі пораділи, що стрілися.

Сторінки: 1 2 3 4

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Таджицькі народні казки”
Упорядник  і перекладач – О. Шокало
Видавництво: “Веселка”
М. Київ, 1989 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: