Селянин і три радники короля

Жив колись король, і було в нього три радники. Вони вважали себе самими мудрими людьми на світі. Але король не дуже вірив мудрості своїх радників і вирішив їх випробувати.
Один раз він поїхав на полювання й взяв радників з собою. По дорозі вони зустріли старого селянина, що орав поле. Король зупинився й, глянувши на старого, сказав:
– Ого, скільки снігу випало на вершині гори!
– Настав для цього час, – відповів старий.
– А скільки разів горів твій будинок?
– Два рази, ваша королівська величність!
– А скільки ще горіти твоєму будинку?
– Три рази!
– А що, якщо я пошлю тобі трьох дурних гусаків? Чи зумієш ти їх обскубати?
– Надсилайте скільки хочете. Я їх обскубаю на славу! – засміявся селянин.
Король попрощався зі старим і поїхав далі. Незабаром він запитав у своїх радників:
– Ну, радники, прийшов час довести вам свою мудрість. Відгадайте, про що я запитував старого й що означають його відповіді? А якщо не зумієте відгадати, я накажу вас стратити.
Радники закричали навперебій:
– Зараз? Відразу? Це неможливо! Ми повинні подумати!
– Добре! – погодився король.- Але якщо через три дні не відгадаєте, я накажу вас стратити.

Радники перерили сотні книг, але в жодній з них не знайшли відповіді. Тоді вони пішли до старого селянина, з яким говорив король:
– Скажи нам, старий, що значили питання короля й твої відповіді йому? Ми не постоїмо за нагородою.
– Добре, я скажу вам. Але за це зніміть ваш дорогий одяг й віддайте його мені.
– Навіщо тобі наш одяг? – здивувалися радники.- Ми можемо заплатити грішми.
– Ні,- затявся старий,- гроші мені не потрібні.
Бачать радники – з старим не посперечаєшся. Що робити, роздягнулися вони догола й запитують:
– Про який сніг на вершині гори говорив король, коли навкруги всі гори покриті квітучими садами?

– Король побачив сиве волосся на моїй голові, а я йому відповів, що воно побіліло від старості.
– А чому ти сказав, що в тебе двічі горів будинок і що ще тричі буде горіти?
– Король запитав, скільки дочок я видав заміж, а я відповів йому, що двох. Видати дочку заміж та дати за нею гарне придане коштує стільки ж, як відбудувати будинок після пожежі. А в мене залишилися ще три дочки. Виходить, горіти моєму будинку ще три рази.
– А яких дурних гусаків він обіцяв тобі надіслати, щоб ти обскубав їх догола?
– Ці дурні гусаки – ви! – не витримав король.
Він тайкома пішов за своїми радниками й чув всю розмову.
Радники впали в ноги королеві й заблагали про помилування.
– Добре, я пробачу вас. Але ви повинні тричі підпалити будинок цього старого.
– Тричі підпалити будинок? – здивувалися радники.- Що це значить?
– Це значить, що ви повинні дати придане трьом моїм дочкам! – засміявся селянин.
І три дурних радники короля, рятуючи свого голови від сокири королівського ката, дали багате придане трьом дочкам розумного селянина.