Шарік і бобренятко

Якось Шарік з фотополювання повернувся не з порожніми руками. Він звірка приніс. Витрусив його з сумки і каже:
– Ось кого я від смерті врятував!
– Як так від смерті врятував? – Запитує кіт Матроскін.
– А так. Ішов я берегом, а він на краю сидить. Злякався мене і у воду – стриб! Ледве я його виловив.
– Та це ж бобренятко, – каже Матроскін. – Він у воді живе. Ти його, можна сказати, з рідного дому витяг. Спасибі тобі!
– А що тепер робити? Може, його в миску з водою покласти? – каже Шарик.
– Тебе треба самого у миску з водою покласти, – росердився Матроскін. – Дай йому молока і поклади в коробку від черевиків. А завтра, Шаріку, ти його на місце віднесеш.

Вранці прокинувся дядько Федір і чує щось дивне: др-др, др-др. Дивиться – навколо стружки і тирса, а посеред кімнати бобренятко сидить і ніжку стола зубами обточує.
– Добре, що я вчора весь посуд зі столу прибрав, – каже Матроскін. – А то залишилися б ми зовсім без тарілок, з одними виделками.
Дав він Шаріку сумку і наказав:
– Біжи на річку вже, без сніданку і віднеси цю «лісопилку» батькам. Та дивись – більше з річки нікого не виловлюй. Ми не мільйонери якісь.
Так що все дуже добре скінчилося. Тільки довелося новий стіл купувати.