Щастя й нещастя

Давним-давно жив собі багатій. Був у нього наймит. Дев’ять років працював наймит у багатія, але й досі був у нього в боргу. Не мав бідняк ні худоби, ні навіть пса.

Одного разу вночі, коли бідняк молотив хліб багатія, при світлі місяця побачив він двох хлопчаків, що збирали колоски й устромлювали їх у снопи, що пов’язав наймит. Коли хлопчаки підійшли до копиці сіна, за якою сховався бідняк, і були вже зовсім близько, він схопив їх.

– Хто ви такі? – запитав бідняк.

– Ми – щастя багатої людини,– відповіли хлопчаки.

– А в мене є щастя? – допитується бідняк.

– Нема в тебе щастя. У тебе є тільки нещастя,– відповідають йому діти.

– Як же мені позбавитися його? – знов питає бідняк.

– Коли закінчиш молотьбу, їдь до міста. Візьми з собою жінку і дітей. В місті трапиться так, що ти копатимеш колодязь. Там ти знайдеш дуже коштовний камінь. Покажи камінь ученим людям. Тоді й до тебе прийде щастя. І ще запам’ятай: коли збиратимешся вночі їхати до міста, побачиш своє нещастя. Воно сидітиме на печі й плакатиме. Візьми його, посади в бочку і закопай там, де ніхто не ходить. Тільки так позбавишся ти свого нещастя,– сказали хлопчаки.

Відпустив бідняк щастя багатія, а сам почав якомога швидше молотити зерно. Закінчивши роботу, почав збиратися до міста. Позичив у добрих людей коней, взяв чотирьох своїх синів, жінку і все своє майно. Сіли вони вночі на віз, а бідняк пішов замикати дім. Коли це чує, хтось плаче. Увійшов у дім і побачив голу дитину, що сиділа на печі й гірко плакала.

– Хто ти? – питає бідняк.

Малюк відповідає:

– Я – твоє нещастя. Я не хочу лишатися тут. Візьми мене з собою.

І дитина вхопилася в бідняка так, що той ніяк не міг від неї відчепитися. Тоді бідняк каже своєму нещастю:

– Гаразд, візьму тебе з собою. Але ти сховайся в бочку, щоб люди не побачили тебе, бо сміятимуться з мене, що я своє нещастя в місто везу.

Сіло нещастя в бочку, а бідняк накрив бочку кришкою і поклав на воза.

Коли під’їхали до міста, почало світати. Зупинив бідняк коней, зліз з воза. Під крутою горою біля плоского каменя вирив яму і поклав туди бочку з нещастям. Засипав яму землею, придавив плоским каменем і поїхав собі далі.

Приїхав бідняк у місто.

На базарі зустрів він людину, яка шукала робітника, щоб викопав їй колодязь.

– Візьми мене в робітники,– попрохав бідняк.– Нема вже чим нагодувати дітей. Скоро скінчаться гроші, що тоді нам робити з жінкою?

Поміркував багатій і погодився. Такий бідний не проситиме багато за свою працю.

Три дні працював бідняк. На четвертий відкопав великий камінь. Сховав бідняк камінь, а наступного дня показав його мудрецю. Уважно подивився мудрець на камінь і сказав:

– Це дуже коштовний камінь. Де ти його знайшов?

Бідняк усе йому і розповів. А незабаром на тому місці, де бідняк знайшов свій камінь, відкрили копальні. А бідняк уславився, розбагатів, навчив грамоти своїх дітей.

Почув про те, що сталося з його наймитом, багатій і дуже здивувався. Поїхав і він у місто, щоб розшукати колишнього свого наймита. Люди показали йому великий кам’яний будинок, де зараз мешкав з дружиною і дітьми бідняк. Зрадів колишній наймит, побачивши старого знайомого.

– Сюди, прошу, проходьте.

Сідайте, пригощайтеся,– запрошує він багатія.

Пригощається багатій м’ясом і вином, запитує:

– Як це ти розбагатів?

Бідняк і розповів йому все, як було. Позаздрив багатій бідняку і вирішив його провчити.

«Ну, стривай! Ось їхатиму я додому і дорогою випущу твоє нещастя. Нехай повернеться назад до тебе»,– гадає багатій.

Сказано – зроблено. Розпитав багатій колишнього наймита, де знаходиться те місце, в якому він закопав своє нещастя. Довірливий бідняк і про це розповів багатію. Знайшов багатій високу гору і плоский камінь. Підняв той камінь, розкопав землю, вийняв бочку. Відкрив кришку і побачив нещастя.

– Іди до свого хазяїна,– каже він нещастю,– Твій хазяїн дуже розбагатів. Тобі буде добре в нього.

А нещастя бідної людини і відповідає:

– Ні, не піду я до свого колишнього хазяїна. Він знову жорстоко поведеться зі мною. Я краще з тобою зостануся.

Вчепилося нещастя у віз багатія і поїхало разом з ним додому. Від того часу щастя багатія що не збере багатства, а нещастя розтринькає його. Так і жив заздрісний багатій усе життя з щастям і нещастям. Одно збирало, а друге розтринькувало.

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.7 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Бурятські народні казки”
Переклад – В. Морозової, М. Пригари
Видавництво: “Веселка”
м. Київ, 1987 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: