Що за звір?

Випав перший сніг, і все довкола стало білим. Дерева білі, земля біла, і дахи, і ганок, і сходинки на ганку – все вкрилося снігом.

Дівчинці Катрусі захотілося по снігу погуляти. Ось вона вийшла на ґанок, хоче сходами спуститися в сад і раптом бачить: на ганку в снігу якісь ямки. Якийсь звір ходив по снігові. І на сходах сліди, і на ганку сліди, і в саду сліди.

“От цікаво! – подумала дівчинка Катруся. – Що за звірятко тут ходило? Треба дізнатися”.

Взяла Катруся котлетку, поклала її на ганок і втекла.

День минув, ніч минула. Настав ранок. Прокинулася Катруся і на ганок – перевірити, чи з’їло звірятко її котлетку. Дивиться – котлетка ціла! Де її поклала, там вона і лежить. А слідів ще більше. Звірятко знову приходило.

Катруся забрала котлетку, а замість неї поклала кісточку з супу.

Вранці знову біжить Катруся на ганок. Дивиться – кісточку звірятко теж не чіпало. Що ж це за звірятко таке? Кісточок не їсть.

Поклала Катруся замість кісточки червону морквину. Вранці дивиться моркви немає. Звір приходив і всю моркву з’їв!

Тоді Катин тато зробив пастку. Перекинув на ганку ящик догори дном, підпер його паличкою, а до палички прив’язав мотузкою моркву. Якщо моркву смикнути, паличка відскочить, ящик впаде і накриє звірятко.

Наступного ранку і тато пішов, і мама, і навіть бабуся пішла подивитися, чи не потрапило звірятко у пастку. А Катруся попереду всіх.

Є в пастці звір! Накрив його ящик, як упав із підставки! Зазирнула Катруся в щілинку, бачить: сидить там звір, білий-білий, пухнастий-пухнастий, очі рожеві, вуха довгі, притулився в куток, морквину догризає.

Це кролик! Забрали його додому, на кухню. А потім зробили велику клітку. І він став у ній жити.

А Катруся його годувала морквою, сіном, вівсом та сухарями.