<

Щоглик

Вірші Павла Грабовського

— Щоглик! Щоглик! — Дітки раді.
— Щоглик! — тільки і слівця.
А він тріпавсь на принаді,
Марно рвався із сильця.

Визволяють — скільки сміху!
— Глянь, дідусю, глянь, чи ба?
— Бачу, дітки, вашу втіху;
Зате щоглику журба!

Зна, що буде нудить світом;
Не про нього ваш куток…
Щебетав би собі літом
Та згодовував діток.

Не привикне він до клітки,
Бо неволя всім гірка…
Не то пташки, милі дітки,—
Шкода навіть черв’яка.

Кожна твар — наймення боже —
Жити хоче, як і ви…
Хай же більш чуття вороже
Вам не кружить голови.

Тож послухайте старого:
Не держіть узаперті
Цього щоглика малого,
Бо загине в самоті!

Позирнули дітки вгору —
Пурхнув щоглик з рукава:
Знов витає по простору,
В небі ясному співа!

— Щоглик! Щоглик — дітки раді.
— Щоглик! — тільки і слівця…
З того часу на принаді
Вже не ставили сильця.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Залишити коментар