Шльопанці
Казки Сергія Баруздіна
Добрі були шльопанці, багато років служили господині, та постаріли і геть стерлися.
— Доведеться викинути вас, – сказала господиня.
—Не треба! — просяться шльопанці.
— А що робити з вами? Зашивала я вас, зашивала, та ви із моди вийшли.
І викинула їх на смітник.
На смітнику круки порпалися і зіштовхнули шльопанці на землю.
Ішов повз їжак, зупинився.
— Що ви тут вилежуєтесь? – Запитує.
— Та ось викинули нас, — бідькаються шльопанці.
— Ану марш за мною! – скомандував їжак.
Потьопали шльопанці в кущі, а там їжачиха сидить.
Їжак наносив у шльопанці сухого листя.
В один сам заліз, в другий їжачиху посадив.
— Послужіть,— каже,— ще людям!
Джерело:
“Чучело гороховое ”
Сергій Баруздін
Переклад з російської
Видавництво: “Советская Россия”
1988 р.