Шматочок зими

Стюарт Пол

Наближалася зима. Їжачок готувався до зимової сплячки.

– Я буду за тобою сумувати, – сказав Кролик. – А ти?

– Ні, – відповів Їжачок.

– А я буду, – повторив Кролик.

– Ти це тільки що вже говорив, – пробурчав Їжачок.

– А чому? – спитав Кролик ображено.

– До чого ж ти забудькуватий, – відповів Їжачок.

– Забудькуватий? – перепитав Кролик.

– Ну так, – кивнув Їжачок. – Я ж сказав, що не зможу за тобою скучати.

– Не зможеш? – здивувався Кролик.

– Взимку я буду спати, – пояснив Їжачок. – А уві сні по друзях не скучають.

Їжачок підібрав гострий камінчик і попрямував до великого дерева.

– Кролик, – сказав він, – я хочу про дещо тебе попросити.

Кролик кивнув і продовжив свій сніданок: він доїв салат з трави, соковитий лист кульбаби і приступив до солодкої конюшини.

А Їжачок в цей час дряпав на корі дерева ціле послання.

– Це моє прохання, я написав, щоб ти не забув, – сказав Їжачок. – Будь ласка, збережи для мене шматочок зими.

– Але навіщо? – здивувався Кролик.

– Мені дуже хочеться дізнатися, яка вона, зима, – пояснив Їжачок.

– Зима біла, – сказав Кролик. – І холодна – зі снігом та льодом.

– Але наскільки холодна? – запитав Їжачок. – Мені ось, наприклад, вже зараз холодно. І спа-а-а-ати хочеться. – І Їжачок позіхнув.

– Вибач, Кролик, – сказав Їжачок, – мені  треба терміново знайти на зиму підходяще місце. Піду пошукаю.

Я буду за тобою скучати, – зітхнув Кролик і мало не заплакав.

Зима видалася сувора і сніжна. Озеро повністю замерзло. Але Кроликові не було холодно в його норі, тільки дуже хотілося їсти.

– Ось чому взимку біда, – сказав Кролик, вилазячи з нірки. – Чим холодніше, тим більше хочеться їсти. – Він озирнувся. – І тим важче знайти їжу.

Ніде не було видно кульбаб і рожевої конюшини.

Кролику довелося вгамовувати голод промерзлою бурою травою. І бурими сухими листям.

І бурою твердою корою.

І бурим жорстким жолудем.

Кролик з подивом подивився на дерево, де Їжачок залишив своє послання. Жолудь, який він хотів з’їсти, випав з лапок і покотився з пагорба.

А чим далі він котився, тим більше на нього налипало снігу. Поки він весь не перетворився на маленьку тверду грудку.

Кролик знову перечитав послання Їжачка. – Як прикро, – сказав він. – Тут зовсім не видно – шматочок чого? Подув пронизливий холодний вітер. Кролик ще раз пильно подивився на грудку і відразу згадав.

– Шматочок зими! – радісно вигукнув він.

Кролик почав катати грудку по снігу.

Грудка ставала все більше і більше, поки не перетворилася на снігову кульку.

Кролик обернув її бурими листям.

– Листя не пропустить тепло і збереже грудку, – сказав він. – А я поки сховаю її під землею в своїй нірці.

І ось прийшла весна. Засяяло сонце, сніг розтанув, а лід на озері знову став водою.

Прокинувся після зимової сплячки і Їжачок.

– Їжачок! – зрадів товаришу Кролик.

– Кролик! – кинувся до нього Їжачок.

– Ой, Кролик, – сказав Їжачок. – Ти з’їв головне слово – ти з’їв зиму.

Ні, – відповів Кролик. – Я з’їв шматочок кори, а зиму я зберіг. Вона у мене в норі, зараз принесу.

Їжачок обережно помацав буру кульку.

– А ти казав, що зима біла, – зауважив він.

І додав:

– І холодна.

– Почекай трохи, – відповів Кролик.

І він став знімати один листочок за іншим.

Їжачок заворожено дивився на снігову грудку. Вона і справді була схожа на білу зиму.

Їжачок обережно понюхав її. Вона і пахнула холодною зимою.

Їжачок підняв грудку, притиснувши до себе.

– Ой!

– Ось така вона, зима, і є, – сказав Кролик.

– Спасибі, що не забув про моє прохання, – подякував Їжачок.

– Я не забув, тому що сумував за тобою, – відповів Кролик. – А ти сумував за мною?

Їжачок замислився.

– Не знаю, що тобі і сказати, Кролик, – тільки й сказав він. – А сам ти як думаєш?

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.9 / 5. Оцінили: 9

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Cказки о ежике и кролике“

Пол Стюарт

Видавництв  “Эксмо“

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: