Шпак

У всякого талан є свій:
Ми ж часто славі заздримо чужій,
І беремось до справ мерщій,
Яких нам не здолати.
Довірсь пораді цій:
Коли ти хочеш успіх мати,
Берись за те, до чого, друже, ти мастак.

***

Якийсь то замолоду Шпак
Так щигликом співать навчився, —
Здавалось, щигликом і народився.
Грайливим голоском весь ліс він звеселяв,
І всяк Шпака там вихваляв.
Напевно інший вдовольнився б з цього;
Та ось Шпачок дізнавсь, що хвалять Солов’я, —
Шпачок ще й завидющий був до того, —
І думає: «Чекайте но, і я…
Не гірше бо моя
Поллється пісня садом».
І дійсно — заспівав;
Та тільки зовсім особливим ладом:
То він хрипів, то він пищав,
Вищав, мов цапенятко,
То під кущем
Нявчав, мов котенятко;
І скоро розігнав він птиць кінець-кінцем.
Нащо тобі, мій любий, іншим буть співцем?..
Ти краще щигликом виспівуй гладко,
Ніж гидко Солов’єм.

Переклад О. Ющенка