Шукаю друзів
Казки Оксани Демченко
Жило-було y зеленому лісі оленятко Білоплямчик. Одного разу він поскаржився мамі:
— Нудно мені жити самому. Ні з ким погратися.
— Тобі треба знайти друзів, — відповіла мама.
Задумалося оленятко. А наступного дня попрощалося з усіма і пішло y ліс — шукати друзів.
Ішов Білоплямчик стежинкою, коли чує хтось плаче. Підійшов він до пенька, а там галча.
— Допоможи мені, оленятко! — пропищало маленьке пташеня, — я випало з гнізда, а літати ще не вмію!
Білоплямчик підставив свої ріжки і підсадив галченя y гніздечко.
— Спасибі! Ти такий добрий! — подякувало галченя.
А оленятко знову було y дорозі. Раптом йому назустріч кинулося зайченя:
— Врятуй мене! За мною женеться лисиця!
Оленятко наставило свої міцні ріжки. Лисиця злякалася й утекла.
— Спасибі тобі, Білоплямчику! — мовило зайченятко.
Оленятко бігло усе далі й далі. Та ось побачило ведмедика, що потрапив у пастку.
— Допоможи мені, Білоплямчику!
Оленятко розбило капкан своїм міцним копитцем.
— Як мені віддячити тобі? — запитало ведмежа.
Але Білоплямчик не чув — він був уже далеко.
Засмученим повернувся Білоплямчик додому, адже йому так і не вдалося знайти друзів. Та ось раптом двері відчинилися і до кімнати увійшли галченя, зайченятко та ведмедик.
— Відтепер ми — твої друзі! — сказали звірята.
— Tи допоміг нам y важку хвилину. І ми всі тебе любимо!
Так оленятко Білоплямчик знайшов вірних друзів.
Джерело:
“Давай дружити”
Оксана Демченко
Видавництво: “Кристал Бук”