ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Шукаю подругу

Казки Люсі Робін ( Людмила Дробина)

А тепер ще раз зустрінемося із зеброчкою Зенею. Щоправда, вона дуже зайнята, бо пише оголошення. Зеня часто бачила: коли мамі треба щось купити чи продати, то вона вивчає чужі повідомлення або пише свої. Ось і наша зеброчка зараз пише дещо вкрай важливе.

— Так-так,ніби все написала й нічого не забула, — сказала Зеня і вкотре перечитала текст. — Зараз перевіримо. «Шукаю подругу! З велосипедом, роликами, ляльками, іграшковим посудом, гарними сукнями і солодощами. Якщо у вас всього цього немає, прошу не турбувати. Зеня».

— А що це ти там читаєш? — запитала мама, почувши, як Зеня щось бурмоче собі під носа.

А це я вирішила знайти собі нову подругу, ось і написала оголошення, — пояснила Зеня.

— Знайти нову подругу? — здивувалася мама. — А як же Зоя?

— Із Зоєю все гаразд. Просто я вже набавилася її іграшками. Тепер шукаю трохи цікавішу подругу — з ляльками і велосипедом. Ну, може, ще й з ігровою приставкою, — міркувала Зеня, перераховуючи всі іграшки нової подруги, якими хотіла б погратися.

Мама не могла повірити своїм вухам. Як можна знайти справжню подругу за оголошенням?! Мама намагалася відмовити Зеню від цієї затії, але марно. Уперта зеброчка таки взяла оголошення і пішла їх розклеювати. Ідучи селищем, вона ні з ким не віталася і не розмовляла.

— Гм, а навіщо з ними вітатися? У мене скоро з’явиться нова подруга, а, можливо, навіть декілька. Навіщо тепер мені старі друзі?

Зеня повернулася додому, сіла на стілець і почала чекати відгуків на оголошення. Раптом пролунав дзвінок у двері.
Зеброчка кинулася відчиняти, адже була впевнена, що це її нова подруга — з чудовими іграшками та солодощами. Зеня з усмішкою відчинила двері й побачила… Зою.

— Привіт, Зеню! Ходімо гратися! — весело запропонувала Зоя.

— А, це ти… — холодно відповіла Зеня й набурмосилася. —Ні, я не хочу гратися, бо сиджу і чекаю на дуже важливу зустріч. Зоя здивувалася, але не сперечалася й пішла собі.
А зеброчка так і сиділа, чекаючи нових подруг. Минуло аж п’ятнадцять хвилин, проте, на її подив, ніхто й досі не прийшов.

Тут пролунав телефонний дзвінок. Зеня миттю схопила слухавку:

— Алло? Алло? Це Зеня! — схвильовано сказала зеброчка.

— Та я тебе впізнала, — це знову була Зоя. — Телефоную, щоб дізнатися, чи ви вдома. Моя мама спекла вам пиріг. Зараз принесу.

— Знову ці старі подруги,— зневажливо пирхнула Зеня і всілася у своє крісло.

Коли Зоя принесла гостинець, Зеня навіть не вийшла подякувати. Вона прагнула подружитися з кимось новим, а Зоя їй весь час заважала.
Аж раптом у двері знову подзвонили. І цим разом прийшла та, хто треба, — зовсім незнайома зеброчка з купою іграшок.

— Привіт, я зеброчка Злата. Я прочитала твоє оголошення. То ти шукаєш подругу?

Зеня була в захваті. Ось і її нова подруга! Злата прийшла в гості з іграшковим посудом, ляльками й солодощами. Зеня запросила нову подругу до кімнати.

— Ну то що, будемо гратися? — радісно запитала Зеня.

Злата уважно оглянула кімнату Зені:

— Зачекай, ще ні. Спочатку покажи свої іграшки. Тому що я шукаю подругу із дитячою кухнею, колекцією машинок і великим наметом.

Зеня розгубилася, адже не мала таких іграшок. Не було в неї ані дитячої кухні, ані машинок, а намет був маленький.

— У мене цього немає, зате є… — Зеня ще не встигла договорити, а Злата вже її перебила:

— Зрозуміло! Піду далі шукати собі подругу, — діловито мовила гостя, розвернулася і пішла геть.

Зеня дуже засмутилася. Їй було так прикро, що захотілося плакати. Зеброчка вирішила розповісти про це мамі. Засмучена Зеня зайшла в кімнату і побачила маму, яка
щось писала за столом.

— А що ти пишеш? — сумно запитала Зеня.

Не відриваючись від аркуша, мама відповіла:

— Мені дуже сподобалася твоя ідея. Я теж вирішила завести собі нову подругу, бо тітонька Зебра мені вже набридла.

— Як це набридла? — здивувалася Зеня. — Вона ж… Вона така добра, завжди телефонує тобі й у гості приходить.

— Ну і що з того? — незворушно відповіла мама, — я шукаю подругу з красивими сукнями й новим посудом.

— Але ж це несправедливо! Ви так давно дружите. Вона ж навіть пиріг нам щойно передала, — обурилася Зеня. Вона не могла повірити, що мама така жорстока до тітоньки Зебри.
Зеня спробувала переконати маму і раптом…дещо пригадала. Адже це вона, Зеня, погано повелася із Зоєю, хоча та завжди була до неї привітна й ніколи не зраджувала. Зоя завжди радо ділиться з нею іграшками, телефонує, коли Зеня хворіє. Із Зоєю весело і цікаво, вона — справжня подруга.
Ой, як же Зені стало соромно! Зеброчка вибігла надвір і зірвала всі оголошення, які нещодавно розклеїла. А повернувшись додому, переконала-таки маму не шукати нову подругу. Мама погодилася, і вони разом пішли в гості до своїх добрих і вірних друзів.

Звісно ж, мама і не збиралася міняти подругу, а лише хотіла допомогти Зені зрозуміти свою помилку — і їй це вдалося. В гостях у Зої та її мами вони весело провели час. Зеня
почувалася справді щасливою, адже зберегла дружбу із Зоєю.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 11

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Казки на ніч”
Люсі Робін ( Людмила Дробина)
Видавництво: “ Махаон-Україна”
м. Харків, 2022 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: