Шукав мудреця — знайшов дурня

Колись в одному селі жив дуже багатий чоловік. Була в цього старого одна дивна звичка: все він робив не так, як інші. І була у цього багатія одна-єдина дочка, яку він дуже любив.
Інші багаті люди прагнули видати своїх дочок заміж і приводили додому гідних молодих людей. А цей старий вважав, що його дочка надто молода для заміжжя. Всім, хто до неї сватався, він відмовляв, кажучи, що ще рано. Однак подруги його дочки вже всі були одружені: багаті за багатими, бідні за бідними. Нарешті старий вирішив видати свою дочку. Та біда: йому не підходив звичайний зять. Він хотів вибрати для дочки не багатія, а розумного, та такого, щоб був мудріший за всіх на світі.
Якось дочка прийшла до нього і сказала:
— Усі мої подруги давно одружилися, а я все ще сиджу в дівках. Коли ти знайдеш мені нареченого?
Старий не зміг знайти в селі нареченого для дочки, такого як він хотів. Тоді вирішив піти світом і пошукати гідного зятя. Багато він обійшов міст і сіл, але ніде не вдавалося знайти зятя до душі.

Одного разу він йшов путівцем, і сутінки застали його в дорозі. Повертатися було далеко, а входити в темряві до чужого села, що лежало попереду, не хотілося. Але йому пощастило: недалеко стояла придорожня капличка, а оточував її занедбаний цвинтар. Старий поспішив туди.
Всередині, окрім якогось жебрака, нікого не було. Старий ліг на підлозі і вирішив заснути. Але довкола був цвинтар, і йому не спалося. Він вийшов назовні. І тут помітив, що жебрак, ще юнак, теж не спить, а сидячи на порозі, пильно дивиться на небо. Старий пройшов повз нього, але хлопець не звернув на нього уваги. Багач подумав: «Мабуть, цей юнак — не звичайна людина. Може, він і не жебрак зовсім?
Він подивився туди, куди пильно дивився юнак, нічого не побачив.
Нарешті старий набрався духу і запитав:
— Послухай, хлопче, чому ти не спиш цієї пізньої години, а дивишся на нічне небо? Про що ти думаєш: про державні справи чи про домашні?
—Вам це все одно не зрозуміти! — відповів той і знову поглянув на небо.
Старий питав юнака кілька разів і весь час отримував ту саму відповідь. Тоді він подумав: «Мабуть, цей юнак, дивлячись на зірки, розмірковує про щось важливе і значне. А відповідати не хоче – боїться, що я не зрозумію. Може він дуже розумний і освічений, але приховує це, вважаючи мене негідним співрозмовником. Мабуть, це мудрець. Ось така людина мені й потрібна. Мабуть, він буде гідним чоловіком для моєї дочки. А коли вони одружаться, я вже випитаю у нього, про що він розмірковує».

І старий вирішив запропонувати жебраку стати його зятем.
Наступного ранку він підійшов до юнака і сказав йому:
— Чи не хочеш ти одружитися з моєю дочкою? Я багатий і віддам тобі та доньці половину свого статку.
Юнак відразу погодився, і вони разом вирушили в село. Незабаром і весілля зіграли.
Минуло кілька місяців, і багатій вирішив, що настав час переконатися в мудрості зятя. Той, як і раніше, щовечора виходив з дому і довго дивився на нічне небо.
В один із таких вечорів старий підійшов до зятя і спитав його:
— Чому ти так дивно поводишся? Навіщо щовечора дивишся на небо? Скажи мені відверто, про що ти розмірковуєш: про державні справи чи про домашні?
На це зять відповів:
— Що ви, батьку! За кого ви мене приймаєте? Я в таких речах нічого не тямлю. Просто я думаю, чому днем зірок не видно, а вночі вони світять? Чому зірки не падають із неба на землю? Ось про що я думаю, дивлячись на небо. А ви не знаєте, чому це все так?
Тут старий і зрозумів, яку помилку він зробив: замість мудреця знайшов повного дурня.