TOU

Швець та гноми

Німецькі народні казки

Жив колись один дуже бідний швець. Він витратив останні гроші, щоб купити шматок шкіри, та й того вистачило б лише на одну пару черевиків. Пізно вночі він закінчив кроїти, відклав ножиці, залишив шкіру на столі, щоб уранці почати шити і пішов спати.
Але вранці, коли він підійшов до столу, щоб почати роботу, замість шматків шкіри побачив пару новеньких, готових черевиків. Він здивовано підніс їх до очей: таких він у житті не бачив. Швець все ще витріщав на них очі, коли до майстерні зайшов перший покупець. Побачивши черевики, він прийшов у таке захоплення, що відразу купив їх за досить високу ціну.

Тепер у швеця вистачило грошей, щоб купити шкіри на чотири пари черевиків.
“Ось це удача”, – сказав він дружині.
Увечері він скроїв усі чотири пари та залишив на столі, щоб знову уранці почати шити. Але вранці на столі знову стояли чотири пари готовеньких черевиків . І знову робота була зроблена чудово, так що швець не встиг озирнутися, як усі були куплені за добрі гроші. Тепер швець зміг купити шкіру вже на дванадцять пар. Увечері він усе розкроїв і пішов спати.

“Завтра у мене важкий день, – сказав він жінці – Прийдеться пошити двадцять чотири черевики”. – Він все ще не вірив, що йому може ще колись так пощастити.
Але вранці знову двадцять чотири черевики стояли на столі готовенькі. І знову покупці їх виривали один в одного з рук.
Так і йшли у шевця день за днем: увечері він кроїв шкіру, а вранці черевики були готові. І він купував все більше шкіри і кроїв дедалі більше черевиків, і отримував за них дедалі більше грошей. І справа його процвітала.

Якось, перед Різдвом, швець сказав дружині: “Хотів би я все-таки знати, чиї руки нам так допомагають? Давай уночі сховаємось і поспостерігаємо”.
Увечері вони запалили свічку, залишили її на столі і сховалися в шафу, прикрившись старим одягом. До півночі вони чекали даремно. Але як тільки годинник на церкві пробив дванадцять, вікно раптом само собою відчинилося і в нього залізли два крихітні чоловічки. Вони були такі маленькі, що кожен міг би поміститися на долоні, а одягу на ниху було не більше, ніж на новонародженому немовляті.

Схрестивши ноги, чоловічки посідали на столі шевця і заходилися працювати зі шкірою, та так вправно, що вона сама лягала до їхніх крихітних ручок, і ви б стіл не встигли накрити, як була готова чудова пара черевиків. А коли все було закінчено, вони акуратно склали всі інструменти, задули свічку і вистрибнули у вікно.

Швець із дружиною вилізли з шафи. “Знаєш, чоловіче, – сказала жінка. – Ці діти зробили нас багатими. А самим, бідолахам, нема що одягнути в такий холод. Давай я пошию їм куртки, штани та капелюхи, а ти зробиш по гарній парі черевичків!” Шевець погодився. Він пошив черевички, а його жінка крихітний одяг. А вночі, коли все було готове, вони склали все це на столі біля запаленої свічки і знову сховалися до шафи.

Щойно годинник на церкві пробив дванадцять, вікно знову само собою відчинилося і в нього залізли два маленькі чоловічки. Вони подивилися на стіл і побачили, що замість розкроєної шкіри там лежать два крихітні костюмчики і дві малесенькі пари черевиків. І вони засміялися, застрибали від радості! І так, сміючись і стрибаючи, вони одягнулися, а потім взялися за руки і заходилися танцювати на столі. Вони танцювали і співали пісеньку про те, що вони тепло одягнені і можна трохи відпочити від роботи. А потім задули свічку та вистрибнули у вікно.

Після цієї ночі вони вже більше не приходили. Але швець, чесно кажучи, не дуже сумував – він дечому навчився, спостерігаючи за чоловічками, і міг уже сам тепер шити черевики краще, ніж будь-який майстер у світі.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 8

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: