Шишчині казки
Олена Кукуєвицька
Колись дуже-дуже давно, десь дуже-дуже далеко ріс великий казковий ліс. На вигляд це був звичайнісінький ліс, але там на ялинках виростали казкові шишки. В кожній такій шишці жила казочка.
Інколи люди випадково натрапляли на цей ліс і знаходили на землі казкові шишки. Коли людина брала до рук цю шишку, то казка, що в ній жила, потрапляла до її кишені. Повернувшись додому, ця людина розповідала шишчину казку своїм дітям або онукам. А коли вони підростали, то розповідали її вже власним дітям та онукам. Так шишчині казки ширилися світом.
Якось до казкового лісу випадково забігла одна непосидюча білочка. Їй дуже сподобалося в цьому місці, але треба було повертатися додому, до свого парку. Пострибавши досхочу, білочка побігла додому, взявши з собою одну казкову шишку.
Повернувшись до свого парку, білочка згризла шишку, а що залишилося – впало на землю разом з казкою. Так з часом з шишчиного насіння в цьому парку виросла спочатку одна ялинка, потім друга, потім третя. Як ви, мабуть, здогадалися, на цих ялинках тепер зростають казкові шишки. Птахи розносили насіння по іншим паркам та лісам, і там також виростали ялинки з казковими шишками.
Тепер шишчині казки живуть повсюди. Навіть, у вашому парку чи сусідньому лісі. Знайди під час прогулянки шишку та придивись: а раптом у ній живе шишчина казка? Якщо після такої прогулянки твої батьки розповідають тобі нову казку, значить тобі пощастило знайти казкову шишку.