TOU

Сяйво зоряного хлопчика

Марія Дем’янюк

Василько поглянув на небокрай. «Так багато зірок і всі вони яскраві», – думав хлопчик, широко відкривши рота. «Як гарно!» – і його погляд наче приклеївся до нічного неба. Аж раптом жовта зірка зірвалася з небосхилу й стрімко впала хлопчику прямісінько до рота. Василько ще не встиг отямитися, як відчув, що з ним щось коїться. Швидко підніс руку до очей й побачив – вона світиться! Дивовижно, та сяяла не лише його рука, а він увесь. Відтоді його всі називали Зоряним хлопчиком й казали, що він має щире серце.

Так, коли впала з королеви корона й вона в сутінках не могла її відшукати, то на поміч прийшов саме Василько. Він так сяяв, що стало світло в усьому палаці, й корону швидко знайшли. Саме завдяки Василькові помітила білочка горішок, який ненароком випав з її лапок, а їжачок побачив грибочок – смачний обід для трьох маленьких їжаченят. Отож поміч від Василька була неабиякою і його сяйво допомогло багатьом. Та сердита Злюка позаздрила хистові хлопчика. Чотири ночі вона не спала, а все міркувала, як заподіяти йому лихо, й врешті вирішила: «Треба хлопця образити, тоді його зірка згасне, бо потоне в темній хвилі образи». Наступного дня, коли Зоряний хлопчик гуляв серед квітучих дерев, вона перестріла його і зчинила галас. «Твоє світло заважає мені спати вночі, й сяєш ти навмисне, щоби розлютити мене!» – репетувала Злюка.
Хвиля образи проникла в самісіньке серце хлопчини, й сяйво відразу поменшало, до того ж, величезні солоні сльози ще більше пригасили світло. Василько зажурено побіг додому і зустрів королеву з блискучою короною. Вона усміхнулася хлопчикові й радо привіталася з ним. Далі він побачив білочку, яка сповістила, що не боїться знову загубити горішок, бо знає, що Зоряний хлопчик завжди прийде на поміч. Ще зустрів трьох маленьких їжаченят, які весело гралися на галявині. І від того, що всі вони усміхалися, на душі у Василька заясніло. Врешті він поглянув на себе й побачив, що знову сяє. Відтоді твердо вирішив, що у його серці немає місця образам, бо від них сяйво згасає, а йому ще треба зробити багато добрих справ, здійснити які він може лише зі світлою душею!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Марійчині казки”
Марія Дем’янюк
Видавництво: “ФОП Цюпак”
м. Хмельницький, 2018 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: