<

Сюзанна та літери

Казки Мілоша Мацоурека

Жила-була дівчинка і звали її Сюзанночка, дуже гарне ім’я, але в шкільних зошитах вона примудрялася писати такі жахливі літери, що на них неможливо було дивитися без сліз.

Ось і вчителька, як побачить ці літери, як розплачеться, сльози в два потоки течуть і зупинитися не може, викрутить носову хусточку, розправить її, і ну знову плакати, наплачеться досхочу, піде до шкільного сторожа і каже:

Подивіться, будь ласка, на ці літери, їх написала Сюзанночка у своєму шкільному зошиті, що ви на це скажете?

А пан шкільний сторож, людина дуже чутлива і вразлива, тільки покоситься на ці літери і давай схлипувати, сльози в два потоки і зупинитися не може, викрутить носову хустинку, розправить, її, і ну знову ридати, наридається досхочу, а потім відповідає:

Шкода їх, пані вчителька, ой, як шкода. Он, у тієї ніжка поламана, а от у цих, маленьких, взагалі ніжок немає, щось треба робити. Ви вже допоможіть мені  і ми якось разом до вечора впораємося, підремонтуємо.

Вони зробили безліч маленьких дощечок і цілу купу гіпсових пов’язок, щоб добре перев’язати поламані ніжки і, коли все було готово, привели літери в порядок.

Вранці вчителька сказала Сюзанночці:

Сюзанно, краще б ти не писала у своєму зошиті літери зі зламаними ніжками або взагалі без ніг, адже ти й гадки не маєш, як важко їх потім приводити до порядку.

Сюзанночка обіцяла, дуже старалася, і в результаті всі ніжки опинилися на місці, і навіть зламаних не було.

Але, коли вчителька уважно переглянула її зошит, їй стало дуже сумно, бо всі літери були такі худенькі, ніби їм два тижні не давали їсти.

Вчительці було шкода ці літери, вона взяла їх додому. Підсмажила котлети з картоплею, спекла торт із вершковим кремом і весь вечір їх годувала, бо літери були дуже слабкі і не могли самі навіть виделочки в руках тримати.

Сюзанно, – сказала вранці вчителька, – чому ти пишеш такі крихкі літери, мені їх доводиться вечорами підгодовувати, а це забирає дуже багато сил? Будь добра, постарайся, і пиши їх трішки жирнішими.

І Сюзанночка постаралася, напряглася що було сил, і в результаті не написала жодної тоненької літери.

Але, коли вчителька переглянула її зошит, то навіть затремтіла від страху, одна буква була жирніша за іншу, всі вони збилися в купу і стояли в такій тісноті, що ледве могли дух перевести, літери страшенно спітніли і хотіли пити.

Боже мій, – подумала вчителька: що тепер буде? Спітнілі літери не можуть навіть напитися, тому що легко можуть схопити застуду, віднесу я їх додому і напою їх міцним чаєм, він найкраще втамовує спрагу.

Вона взяла їх додому, заварила їм чай, але було вже пізно, у дев’яти літер піднялася температура. Що могла за цих обставин зробити пані вчителька? Вона побігла з ними до лікарні, де їх залишили підлікуватися, бо дев’ять літер захворіли на запалення легень.

Вранці вчителька сказала Сюзанночці:

Сюзанно, не пиши, будь ласка, у зошиті такі жирні літери і не роби з них купу малу, подивися, як вони спітніли, дух не можуть перевести, і запросто можуть підхопити застуду. Бачиш дев’яти літер у зошиті вже немає, їх відвезли до лікарні із запаленням легень.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Плохо нарисованная курица”

Видавництво: “Средне –Уральское книжное издательство”, 1989 р.

Залишити коментар