TOU

Сказання про Крабата

Лужицькі народні казки

Жив у одному селищі у Верхніх Лужицях хлопчик на ім’я Крабат. Були в нього мати та вітчим. Хоч і не рідний батько, а не гірший за рідного, добра людина попалася, нічого не скажеш.
Тільки не щастило їм, бідно вони жили. Ось Крабату і довелося змалку по людях шукати роботу, а коли роботи не знаходилося, то під чужими вікнами шматок хліба просити.
Якось ходив він, блукав дорогами, і донесли його ноги до Чорного Пагорба, де стояв водяний млин. Чув Крабат про цей млин, про його хазяїна недобре.
Говорили, ніби той мірошник чаклун і ворожбит, нечисті справи там творяться. Але голод не тітка! І Крабат — хлопчина не з полохливих.
Мельник добре його прийняв, нагодував, напоїв, розпитав, хто він, звідки та скільки років. А Крабату якраз чотирнадцять виповнилося. Почув це мірошник і каже:
— Чи не хочеш до мене в учні-підмайстри? Є в мене одинадцять учнів, дванадцятого не вистачає. Ситий будеш, одягнений, і вчити тебе стану такому, чому ніхто інший не навчить.
Крабат за один хліб був готовий працювати, а тут ще й на науку беруть. Не роздумував хлопчина, одразу погодився. Мельник каже:
— Запам’ятай: я тебе не примушував, і не заставляв. Ти сам з доброї волі прийшов до мене. З цього дня, з цієї години ти мені душею і тілом належиш. І ти мусиш мені в тому розписку дати і своєю кров’ю підписатися.

Ось тут Крабат задумався. Значить, недарма погана чутка про мельника йде. Моторошно йому стало. Треба, думає, з млина забиратися, поки цілий. Та якраз у той час у двері кішка прокралася, в зубах у неї горобець.
Почала вона його їсти, і побачив Крабат, що крапелька крові на підлогу впала. Жваво збагнув наш хлопець, що до чого.
— Неси, — каже мірошнику, — свій папір. Дам тобі розписку, яку вимагаєш.
Поки мірошник за папером ходив, Крабат вмочив свій палець у кров бідолашного горобця. Цією кров’ю і розписався.
Так він вперше чаклуна перехитрив.

Зажив Крабат на млині, сказати добре – не скажеш, сказати погано – язик не повернеться. Товариші-підмайстри веселі, добрі. Їсть Крабат досхочу, спить досхочу, і навчання йому подобається, хоч і навчали тут не на мельника, а таємного чаклунського ремесла.
Мельник-чарівник нахвалитися новим учнем не міг – на льоту все хапає, всі чаклунські штуки миттю переймає.
Крутяться жорна на млині, зерно мелять, і час перемелюється — тиждень за тижнем, місяць за місяцем. Незабаром рік Крабатового навчання закінчиться.

Бачить Крабат — щось примовкли його друзі підмайстри, пісні не співають, жарти не жартують. Став Крабат у них випитувати-допитувати, а вони наче води в рот набрали. Та від нашого хлопця так швидко не відчепишся. Ну, один із них уночі потай від усіх ось, що йому розповів.
Раз на рік збирає чаклун-чорнокнижник своїх учнів навколо великого млинового колеса, а на тому колесі намальована стріла та таємні чаклунські знаки. Розкрутить господар колесо, воно покрутиться, покрутиться та зупиниться. І на кого стріла вкаже, той ранком кудись без сліду зникає.
Куди подінеться, що з ним робиться – нікому невідомо, залишається одинадцять підмайстрів, хоч рахуй, хоч перелічуй. І тоді мірошник-чарівник бере собі нового учня. Незабаром той страшний час настане, тому й невеселі друзі-товариші.
Почув це Крабат і подумав:
«Е, видно, настав час виносити звідси ноги!»
Правдою-неправдою відпросився він у господаря на деньок додому, рідних відвідати. Відпустив його мірошник.
Мати йому зраділа, не знає, куди посадити, чим почастувати. Та недовго тішилася: дізналася, де він рік пропадав, хто його господар, злякалася, розплакалася. Крабат їй каже:
— Не плач, матінко, краще вислухай мене. Ти сама можеш визволити мене, від лиха врятувати.
І навчив її, що робити.
Повернувся Крабат до млина, як ні в чому не бувало, господаря слухається, у всьому йому догоджає.

Через три дні загавкав на млині чорний пес, заухала сова на горищі — почули, що Крабатова мати прийшла. Просить вона мірошника сина відпустити.
Мельник відповідає:
– Будь по твоєму. Немає такої сили, щоб була сильніша за материнську любов. Коли впізнаєш сина з-поміж інших учнів, відпущу його з тобою.
Привів він її до темної кімнати, а там сидять на жердинці дванадцять воронів — усі, як темна ніч, чорні, у всіх дванадцяти крила синім відливають, у всіх у лівий бік дзьоби повернуті.
— Ось, — сказав мірошник, — якщо справді така велика твоя материнська любов, знайди, вгадай, хто з них твій син.
Дивиться мати у всі очі. Схожі між собою ворони, немов із одного гнізда вилетіли. Де тут вгадати? Раптом один ворон дзьобом під правим крилом почухав.
Згадала мати, що їй син наказував, сміливо на того ворона показала.
— Ось моя дитина, що я під серцем носила.
— Чи правду ти кажеш, я й сам не знаю, — відповідає мірошник.
Доторкнувся до ворона, заклинання промовив і став перед ними не чорний ворон, а юний Крабат, його улюблений учень.
Заскрипів чарівник зубами, але робити нічого. Довелося відпустити Крабата.

Так Крабат врятувався від мірошника. Та не тільки сам живий пішов, а ще головну чарівну книгу потай із собою прихопив.
А яка сила у чарівника без тієї головної чорної книги? Хіба півсили лишилося! І присягнув чарівник знищити молодого Крабата, став його ворогом не на життя, а на смерть.
Вдома застав Крабат старих постояльців — лихо з нуждою. Грошей ні копійки, хліба ні крихти, навіть солі мало, а картопля без олії та без солі тільки горло дере. Не до такого життя звик Крабат на млині.
Ось і каже він одного разу вітчиму:
– Хочеш не хочеш, а доведеться мельниковою наукою скористатися. Завтра в Кулеві весняний ярмарок, худоби на продаж наженуть багато. Обернуся я на огрядного вола, а ви мене на той ярмарок ведіть.
Тільки не продавайте доброму чоловікові, продайте злому та хитрому кам’янецькому купцю. І просіть якомога дорожче. Одне запам’ятайте — мотузку собі залиште, бо не зможу я прийняти людську подобу, волом на забій до м’ясника попаду.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Жива вода”
Збірка сербо-лужицьких казок
Переклад – Д. Меденцій
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1991 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: