Скринька

Не раз таки траплялось нам
І труд і мудрість бачить там,
Де варт лиш трохи догадатись,
До справи просто взятись.
***
У майстра Скриньку раз собі хтось роздобув.
Мистецтвом виробу впадала Скринька в очі;
Тією Скринькою всі бавились охоче.
Механіки мудрець туди якраз прибув.
На Скриньку глянув він. «З секретом мусить бути», —
Сказав: «Ще й без замка;
А я її ручуся миттю відімкнути;
Не смійтесь нишком із кутка!
Я лиш знайду секрет — і Скриньку вам відкрию:
В механіці і я щось, певне, розумію».
От він до Скриньки прикипів:
Вертить її з усіх боків
І голову собі морочить;
То гвинтик торгає, то скобу, як заскочить.
Тут, на старання це чудне,
Бровою той моргне,
Цей шепчеться, той мовить щось смішне.
У вуха тільки й долітає:
«Не тут, не так, не там!» Механік все шукає.
Потів, потів; та врешті вкрай стомивсь,
Од Скриньки відступивсь, —
Не зміг відкрить її, бо справа не ладналась:
А Скринька просто відкривалась.

Переклад Т. Масенка