Сліпа курка

Пішли якось півень і курка в гори по горіхи. Півень вилетів на ліщину, почав зривати горішки, лускати їх та їсти, а курка внизу підскакувала, шукала, хотіла скуштувати хоч один горішок. Півень був ласун, швидко їв горішки і навіть не думав про курку.
— Гей, братику,— почала просити курка,— чом ти не кинеш мені хоч один горішок? Я теж хочу покуштувати, який він на смак! Я теж хочу їсти!

Тоді півень і кинув згори один горішок, та так, що вцілив курці в око, і вона осліпла. Заплакала курка, розкудкудакалась, зняла галас аж до неба. Зліз півень на землю подивитися, що скоїлося з куркою. А та ки­нулась на нього, та ну його клювати, пір’я висмикувати, проклинати. Півень відповів їй тим самим. Бились вони, бились, а коли потомилися, надумали піти до судді, щоб їх розсудив.
— Коли ти суддя,— сказала курка,— то мусиш півня засудити, бо він мені вибив горіхом око.
— Чому ти, півню, вибив курці око? — спитав суддя.
— Тому що ліщина мені подерла штани,— відповів півень.

Погукав суддя ліщину:
— Ліщино, чому ти подерла півню штани?
— Тому що коза об’їла моє листя,— випнулася ліщина.

Суддя подивувався, подивувався, а тоді звелів привести козу:
— Чому ти, кізонько, об’їла листя на ліщині?
— А тому, що пастух мене погано пасе, і я ходжу голодна.

Погукали й пастуха.
— Ти чому, братику, погано козу пасеш? — питає суддя.
— Мене господиня погано годує. Дає мені трохи черствого хліба, піс­ної бринзи й цибулину, щоб я з голоду не вмер.

Звелів суддя привести господиню. Та поглянула довкола себе, бачить: зійшлися півень, курка, коза, ліщина і пастух. Проти них сидить суддя й суворо на неї дивиться. Здвигнула жінка плечима й чекає, що ж далі буде.
— Ти, господине, чому погано пастуха годуєш? — питає суддя.
— Я завжди його добре годую,— каже та,— але сьогодні я мусила дати йому черствого хліба, бо собака з’їла тісто, і я не могла напекти свіжого.

Погукали собаку.
— Чому ти, собако, з’їла тісто? — питає суддя.— Знаєш, якої ти шкоди накоїла? Пастух був голодний, погано пас козу, коза об’їла листя на лі­щині, ліщина подерла штани півневі, а той розсердився, кинув горішок і вибив курці око.

Собака замахала хвостом, облизалась і каже:
— Я була голодна і тому з’їла тісто. Голод — не свій брат.
Суддя не знав, що сказати на ці слова, і відпустив усіх, так і не зна­йшовши винного.