Слон Трубальський

Тувім Юліан

Був собі слон.

Великий—як слон.

Звався цей слон:

Томаш Трубальський.

Та у слона Хиба одна:

Був оцей слон —

Забувальський!

Ноги здорові,

Справжні слонові.

Ікла—дві кістки слонові чудові.

Хобот трубою — усе у слона є,

Тільки от пам’яті в нього немає.

Друзів своїх запросив він родину

На п’яту годину.

Приходять: „Добридень!,“ гукають до нього,

Немає нікого.

„Де ж це Трубальський?“

Забув! Десь подівся!

В гості прийти обіцяв

Випити склянку водички із Нілу.

Де ж він?—а також забув.

Не з’явився!

Є в нього дуже хороші малятка.

Слоник—хлоп’ятко й слонятко—дівчатко.

Батько їх любить, завжди пригортає,

Тільки як звуть їх—не пам’ятає!

Зветься синок його Білий Зубок,

А батько кличе—Дубок, Грибок.

Звуть його донечку просто Кася,

А батько кличе—Товстася, Пухкася.

І навіть, як власне ім’я вимовляє,

Коли він, наприклад, когось зустрічає,

Теж помиляється Томаш Трубальський,

І каже про себе:

„Я Тобіаш Бімбальський.“

Ще у слона і слониха жона є.

Звуть її Баня, та він забуває.

Раз чоловікові й каже слониха:

„Йди вже до лікаря, що це за лихо!

Хай хоч на старість тебе полікує!“

Слон позабув—до шевця чимчикує.

Потім заглянув ще до адвоката.

„Пам’ять у мене,— він скаржиться,— клята!

Все, що я знаю, за мить забуваю—

Може, хто скаже, чого я блукаю?“

Потім до кузні зайшов випадково.

Каже коваль:

„Вам потрібна підкова?“

Хтів підкувати.

Тут слон стрепенувся.

Все пригадав, що, на горе, забувся.

Зараз коваль його міхом обдмухав,

Глянув у горло, глянув у вухо.

Молотом гарно обстукав ковальським,

„От вам рецепт,—каже,—панеТрубальський

Ранком на голову—воду з відерця.

И вузлик на хоботі—раджу від серця!“

Хлюпнув водою:

„Оце ваші ліки!“

І хобот вузлом зав’язав навіки.

Томаш до жінки потупав, додому.

„Що це?“ та в крик.

„Не кажи-бо нікому!

Вже пам’ятаю я все, що бажаю.“

„Що ж ти бажаєш?“

„Забувся… не знаю…“

 

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.5 / 5. Оцінили: 13

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Слон Трубальський”
Юліан Тувім
Переклад з польської – М. Пригари
Видавництво: “Державне видавництво Дитячої Літератури УРСР ”
м. Київ, 1957 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: