ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Слоненя, що хотіло літати

Африканські казки

Жило колись слоненя. І було воно дуже незадоволено тим, що народилося слоненям.

– Ти виростеш, станеш великим та сильним слоном, усі звірі будуть тебе поважати, – утішала слоненя мама.

– Подивись, який сильний твій батько! Бачиш, як легко він ламає дерево. І ти станеш таким самим!

– Подивись на свого старшого брата! І ти, коли виростеш, зможеш так само діставати смачні плоди.

Але все одно слоненя сумувало.

– Бути слоном – це так нудно! – говорило воно.

Одного разу родина слонів вирушила до далекого ставка купатися. Слоненя не схотіло йти зі старшими і залишилося саме.

Відчувши волю, воно почало пустувати й веселитися.

А потім вирішило втекти до лісу.

– Тепер я житиму як інші звірі та птахи! – раділо воно.

На краю лісу слоненя замилувалося на високого стрункого жирафа.

– І я хочу бути таким! Правда, я схожий? – сказало воно, ставши на задні ноги і витягнувши догори хобот.

Але не втрималося на ногах та впало.

– Ай, боляче!

– Ні, бути жирафом не цікаво. Піду краще до лісу.

Раптом слоненя побачило на дереві яскраву пташку.

– Як гарно вона співає!

– Я теж умію співати! – і слоненя засурмило що є сили.

Від такого звуку всі, хто був поруч, розбіглися хто куди. Навіть ящірка, яку важко чимось здивувати, а й та полізла по стовбуру, щоб сховатися.

Слоненя дуже зраділо ящірці і, щоб познайомитися з нею ближче, теж полізло на дерево.

– Забирайся геть! – закричала ящірка. – Ти переламаєш усі дерева в лісі!

Слоненя хотіло образитися, але не встигло, тому що побачило якихось дивних тварин. Це були мавпи.

– Я теж хочу бути як ви! Можна мені погратися з вами?

Мавпам сподобалася пропозиція слоненяти і вони почали грати. Вони стрибали по ньому, тягали його за хобот, за вуха, за хвіст…

– Досить! – закричало слоненя! Мені жарко, я не хочу з вами грати!

– Фу, як я стомилося. Ні, бути мавпою – нецікаво.

Тут слоненя побачило яскравого папугу.

– Навчи мене літати, будь ласка! – звернулося до нього слоненя.

– Літати? Ну що ж, давай спробуємо, – відповів старий папуга.

– Але тут мало місця, – сказало слоненя. – Щоб злетіти, мені треба гарненько розбігтися.

– Ходімо, – сказав папуга. – Я покажу тобі підходяще місце.

– З цієї кручі буде дуже зручно злітати.

Слоненя розбіглося, …

відштовхнулося – і полетіло!

Тільки не вгору, а вниз…

– Ой! – слоненя шубовснуло у воду.

Виринувши, воно подумало: “Ну що ж, я буду плавати, як риба! Це теж цікаво!”

– Ой! Хто це мене там хапає за хвіст?!

– Крокодил!

Так, це був здоровенний страшний крокодил.

Слоненя дуже злякалося. Воно щодуху попливло на берег, волаючи:

– Мамо! Рятуй мене!

– Здається, це кричить наш малюк! Він потрапив у біду! – захвилювалася мама-слониха.

І слоняча родина гуртом побігла рятувати малого.

Коли вони добігли до кручі, то побачили, що крокодил тримає слоненя, міцно вчепившись за його хвіст зубами.

Тато-слон кинувся у воду і відігнав хижака, а мати допомогла синові вилізти на берег.

– Маленький дурнику! Навіщо ти втік від нас?

Коли слони поверталися додому, маленьке слоненя увесь час мовчало. Йому було дуже соромно…

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.8 / 5. Оцінили: 24

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Сказки народов Африки, Австралии и Океании”
Упорядник – К. Поздняков
Видавництво: “Детская литература”
1990 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: