ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Смерть скупого багача

Корейські народні казки

В одного селянина народився син. Був цей селянин таким бідним, що не міг навіть прогодувати свого сина. І коли хлопчикові виповнилося сім років, довелося віддати його у найми до багатого сусіда. З ранку до вечора працював хлопчик на багатія, але ніколи хазяїн не був ним задоволений, завжди лаяв і чіплявся до нього.

І хоч хлопчику жилося дуже важко, та він нікому не скаржився і завжди дивував всіх своїм розумом і веселою вдачею.

Незабаром після того, як хлопчику виповнилося дванадцять років, прийшла в це село біда. Стали в селі хворіти і помирати люди. Кожного дня ховали близьких, і ніхто не знав, як зупинити це велике лихо.

Жив у цьому селі розумний і прозорливий старий чоловік. Він був таким старим, що вже сам не пам’ятав, скільки йому років. Він скликав селян і сказав:

— Є у тайзі корінь женьшень. Той, хто вип’є хоч один ковток його настою,— буде здоровий, хто вип’є весь настій одного кореня — проживе сто років.

Почувши ці слова, багач, у якого працював хлопчик, відразу ж рушив у ліс. В той же день пішов у ліс і хлопчик. Обидва вони вирішили розшукати чудодійний корінь женьшеня.

Три дні шукав цей корінь багач. На четвертий день він побачив п’ять пелюсток квітки женьшеня. Закричав від радості багач, засміявся на весь ліс: не кожному випадає таке щастя — знайти женьшень. Знав багач, що в Сеулі за такий корінь дадуть стільки грошей, що одному не під силу їх нести.

Та багач, замість того, щоб викопати корінь, дістав із-за пояса ніж і почав робити зарубки на деревах, що росли навколо женьшеня. Раптом він помітив свого наймита. Той ішов невеселий і весь час дивився собі під ноги. Багач одразу здогадався, що хлопчик нічого не знайшов.

Помітив хлопчик свого хазяїна, підійшов до нього і сумно так сказав:

— Три дні шукаю я рятівний корінь, три дні я не спав, не їв, не відпочивав. Та ніде не бачив я квітки женьшеня.

Засміявся хазяїн:

— Де тобі знайти такий корінь! Хіба ти не знаєш, що Бог завжди допомагає багатому? Поглянь, що я знайшов біля тієї папороті.

Хлопчик глянув на папороть і побачив п’ять пелюсток квітки женьшеня.

— Хазяїн!— радісно вигукнув хлопчик.— Ви знайшли цілющий корінь. Тепер наше село буде врятоване. Я допоможу вам викопати цю чудову знахідку.

І хлопчик витяг із-за пояса кістяну лопатку. Та хазяїн раптом розгнівався, вирвав у хлопчика лопатку і. закинув її у кущі.

— Не втручайся не в свою справу! — закричав він.— Я хочу, щоб корінь підріс і став важчим. Я прийду сюди через рік і знайду цей корінь по своїх зарубках на деревах. Тоді мені дадуть у Сеулі мішок грошей.

Заплакав хлопчик:

— Щодня умирають у нашому селі наші близькі й рідні. Навіщо вам золото, якщо вимре все наше село?!

— Забирайся звідси!— закричав хазяїн.— Це я знайшов корінь, він мій! І вже моя справа, що я з ним зроблю!

Нічого не сказав хлопчик. Повернувся і знову пішов у глуху тайгу.

Коли він зник, багач подумав: «Досить мені піти звідси, як цей хлопчисько вкраде корінь. Треба було його вбити».

Кинувся лиходій у погоню за хлопчиком, обшукав довкола усі кущі, але той ніби крізь землю провалився.

Повернувся багатій під вечір до своєї знахідки і ліг спати. А вранці, як тільки зійшло сонце, багатій викопав корінь, розпалив багаття, поставив на вогонь казан з водою. І, поки нагрівалась у казані вода, згадав багач про хлопчика, згадав і зареготав:

— Я завжди казав, що цей хлопчисько дурний. Невже я став би шукати корінь, щоб поїти дорогоцінним відваром убогих сусідів! Яке мені діло до них! Нехай собі помирають або шукають самі цей цілющий корінь. Я ж вип’ю весь відвар один і проживу сто років.

Коли вода закипіла, багатій опустив корінь у казанок. Вода в ньому кипіла, клекотіла, відвар ставав все густішим і густішим. І от, нарешті, ліки були готові. Багатій зачерпнув з казана чашку відвару. Та в той час, коли жорстока людина піднесла до рота чашку, із-за ближнього дерева несподівано з’явився хлопчик. Він подивився в очі багатієві і запитав:

— Навіщо тобі довге життя, коли ти не хочеш робити добро і допомагати в біді сусідам?

— Ти мені набрид!— злісно закричав багач.— Корінь мій! Я знайшов його і вип’ю весь відвар сам!

Жодного слова не сказав більше хлопчик багатієві, повернувся і знову пішов у тайгу.

Коли хлопчик зник, жадібний багач знову підніс чашку з відваром до рота. Та не встиг він зробити жодного ковтка, як із кущів вискочив тигр і ударом лапи убив його наповал.

Довго чекали в селі повернення багача. Всі сподівалися, що він принесе цілющий корінь, і хворі стануть здоровими і сильними. Але проходили дні, а багача все не було.

А хлопчик тим часом невтомно блукав по тайзі і шукав рятівний женьшень. Одного разу забрів він у такі хащі, що й опівдні там було темно, наче вночі.

Шлях йому перегородили порослі мохом скелі та колючий чагарник. Поблизу чулося гарчання тигрів. Але мужній хлопчик не відступив і не повернувся додому. Весь час він думав про своїх вмираючих сусідів, пам’ятаючи, що лише женьшень може врятувати від загибелі його село.

І ось хлопчик став продиратися крізь колючі чагарники. Незабаром одяг його перетворився на лахміття, по обличчю текла кров; за кілька годин він пройшов не більше десяти кроків. Бідолаха знемагав від втоми. Йому здалося, що він зараз упаде і більше вже не підніметься.

Сторінки: 1 2

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.3 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Корейські народні казки“

Переклад – О. Килимник, І. Килимник

Видавництво: Компас

Київ, 1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: