Сни для канапи

Від народження Мирось спав на великому ліжку поруч із мамою й татом. Коли він прокидався й не знаходив поруч матусю, то одразу вирушав на пошуки її обіймів.
Зазвичай Мирось знаходив їх на кухні, інколи — у ванній. Обійми огортали його ароматом кави або шампуню. Найбільше малюкові подобалися кавові обійми. Тоді Мирось мостився мамі на коліна
і розповідав їй свої кольорові сни.

Але тепер, мабуть, усе зміниться, адже батьки купили нову канапу. Двоє незнайомців занесли її у вільну кімнату та пішли. А канапа залишилася.

— Чому мама більше не хоче спати разом зі мною? — тривожився Мирось.

— Бо ти вже дорослий і мусиш спати сам, — терпляче пояснював тато.

— Ти теж дорослий, але ж досі спиш разом із мамою!

Щовечора хлопчик чекав, чи мама покличе його спати на нову канапу. Але мама не кликала. Разом вони запалювали на вікні новорічні вогники, вибирали книжку та вмощувалися читати
на велике ліжко. Від мерехтіння гірлянд Миросеві хвилювання та нічні страхи миттю розвіювалися.

— Кольорових снів тобі, — нашіптувала мама.

Якось Мирось запитав:

— Для чого нам канапа, якщо на ній ніхто не спить?— Поки що не спить. Настане час, і канапа сама вибере, чиї сни вона дивитиметься щоночі, — загадково відповіла мама.

Того ж дня родина поїхала на закупи до великого магазину. Зазвичай Мирось допомагав вибирати овочі, фрукти й корм для кота.
Але цього разу батьки купували геть інше — ковдру, подушку, постіль і зоряний нічник. Від нічника кімнатою повільно кружляли зорі.

— Для кого всі ці речі? – дивувався малий.

— Це подарунки власникові нової канапи. Вони йому незабаром знадобляться, — радісно відказував тато.

«Хто ж він, цей загадковий власник? Невже Нявчик? Але навіщо йому нічник? Тато розповідав, що коти й так чудово бачать у темряві».

Повернувшись із магазину, Мирось узявся стежити за Нявчиком. Малював його, поки кіт спав на канапі. Грався з ним мотузочкою. Майстрував для нього схованку з нових коробок.
А після вечірнього читання змовницьки — щоб кіт не почув — Мирось прошепотів:

— Сьогодні я спатиму на канапі. Із Нявчиком. Хочу перевірити, чи сподобаються канапі його сни.

Мама у відповідь підморгнула, увімкнула зорі на стелі й тихенько вийшла з кімнати.

Зранку Мирось знайшов маму на кухні. На її колінах мружився кіт.

— Ма, Нявчик утік від мене вночі. Певно, канапі не сподобалися котячі сни.

— Просто твої сни їй сподобалися більше, — втішила мама.

— І мені також!

Кіт зіскочив на підлогу й сів біля мисочки з кормом.

Мирось пригорнувся до мами в улюблені кавові обійми.

— Можна сьогодні я знову спатиму на канапі? — схвильовано запитав він.

— Звісно, любий! Канапа тепер твоя.

— Мррррняу! — Нявчик гордовито озирнувся й пішовіз кухні. Але щовечора повертався до Мирося дивитися кольорові сни.