Собака та свиня

Ще в незапам’ятні часи люди стали вибирати серед тварин таких, що були тямущі і могли стати при нагоді в господарстві. Годували їх, дбали про них, і тварини їм вірно служили.
Тварини і самі намагалися, щоб люди їх вибрали Вони вихвалялися одна перед одною: одні розписували свій розум у хитрість, інші силу, треті придатність у господарстві. Навіть стали змагатися один з одним і робити один одному всякі капості.

І ось якось собака, яка вихвалялася швидким бігом, і свиня яка вихвалялася силою, вирішили: «Нехай люди випробують, на що ми здатні, і візьмуть до себе в господарство того, хто їм сподобається. Сьогодні ми підемо на поле та покажемо, що ми вміємо робити».

Коли вони прийшли, свиня побачила, як люди прополюють поле. А після того, як люди пішли, свиня своїм рилом почала підривати траву і вивертати її. Там, де проходила свиня, поле залишалося чистим.
Собака спробувала було робити те ж саме, але тільки безпорадно шкрябала по землі пазурами — нічого в неї не виходило. Тому дуже скоро вона кинула це і навіть не намагалася щось зробити, а просто стояла і дивилася, як працює свиня.
Нарешті свиня вирішила, що зробила вже достатньо, і люди наступного дня будуть задоволені її роботою. Вона покликала собаку, і вони вирушили додому.

Але коли сонце зайшло і стало темно, хитрий собака знову побіг на поле, де вони зі свинею були вдень. Він замів всі сліди свині, але постарався, щоб його власні сліди було видно на землі якомога чіткіше. Тепер кожен, хто подивився б на поле, вирішив, що це собака так добре прополола: саме її сліди виднілися всюди.
Собака повернувся додому і потихеньку ліг спати, ніби нікуди і не ходив.

Наступного дня люди прийшли на поле, щоб оцінити, на що здатні свиня та собака. Прийшли і собака зі свинею, щоб дізнатися про рішення людей. Щойно всі зібралися, хитрий собака тут же виступив уперед і, поки ніхто ще не встиг нічого сказати, заявив:
– Це я прополов все поле! Можете самі подивитися – тут скрізь ще добре видно мої сліди.

Що робити свині? Поле прополола вона але піди доведи тепер! Адже й справді; куди не глянь — лише собачі сліди, а її сліду жодного немає, скільки не шукай. Свиня спробувала все ж таки сказати, що це її робота, але тільки, що вона не казала, собака і слухати нічого не хотіла. Вона все показувала на свої сліди, і люди повірили їй, вирішивши, що у змаганні переміг собака. Вони взяли собаку до себе в господарство і стали його годувати.
З тих пір у свині такий голос: коли вона хрюкає, то ніби захлинається від плачу. А ще після цього люди стали говорити: «Тут собачі сліди!» — це коли справа зроблена однією, а слава за неї дісталася іншому.