TOU

Сокіл в курнику

Афганські народні казки

Якось у мисливця пропав сокіл. Довго він шукав його, але, напевно, так і не знайшов би, якби не звернулася до нього на базарі якась стара:
— Добрий чоловіче, купи у мене гарного птаха! Тиждень тому залетів у моє вікно, а тепер не їсть, не п’є — нудьгує.
Став мисливець розпитувати і здогадався, що це його сокіл.
— Де ти його тримаєш? – поцікавився мисливець.
— У курнику.
— То він, певно, всіх курей перебив?
– Ні, він смирний.
Прийшли до курника. Бачить мисливець — і справді його сокіл. Тільки в якому вигляді!
— Скажи, шановна, навіщо ти йому дзьоб відрізала?
– Та це я від жалю. Він не хотів клювати зерно, а я й подумала: це тому, що дзьоб у нього надто кривий. От і підрівняла.
— А навіщо пазурі обрубала?
— Та він рвався, все бився, на місці не сидів. Я й подумала: дуже довгі та здорові він кігті відростив — вони йому ходити заважають. От і підстригла. А заразом і крила підрізала.
Забрав мисливець сокола, приніс додому та показав синові.
— Якщо ти не курчатко, то бережись курей, — сказав батько. — Тому що курці безпечніше серед соколів, ніж соколу в курнику: тобі насиплять повну годівницю, але обрубають дзьоб, підстрижуть пазурі й підріжуть крила!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Афганские сказки”
Переклад – Р. Кушнерович
Видавництво: “Детская литература ”
1983 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: